Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 січня 2010 року матеріали провадження за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 8 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2009 року,

постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Дніпропетровській області від 10 березня 2009 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Відповідно до постанови слідчого приводом для порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення ним ознак злочину, а підставами – достатні дані, які вказують на те, що головний бухгалтер

КС "Дніпровський кредитний центр" ОСОБА_1 у період з 30.05.2005 року по 31.03.2007 року шляхом заниження оподаткованого прибутку підприємства умисно ухилилась від сплати податку на прибуток на суму 964 143 гривні 82 копійки.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_1 Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська 8 квітня 2009 року скасував постанову про порушення кримінальної справи та відмовив у порушенні кримінальної справи за відсутністю в діянні складу злочину.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2009 року постанова суду про відмову в порушенні кримінальної справи залишена без зміни.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, ставить питання про скасування судових рішень, закриття провадження по скарзі

ОСОБА_1. і направлення справи для подальшого розслідування. Свою позицію обґрунтовує тим, що суд вдався до оцінки доказів, зібраних слідчим, та дійшов передчасного висновку про відсутність в діянні ОСОБА_1. складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, пояснення ОСОБА_1 яка заперечувала проти задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, дослідивши матеріали справи, має перевірити наявність приводів та підстав для винесення такої постанови, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для її винесення, але не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Зазначених положень закону в даному провадженні не було дотримано.

Скасовуючи постанову слідчого про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1. за ознаками умисного ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі, суд зазначив про неузгодженість податкового зобов’язання КС "Дніпровський кредитний центр", що є перешкодою для порушення кримінальної справи. При цьому суд послався на те, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2009 року, яким відмовлено в задоволенні позову КС "Дніпровський кредитний центр" про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним, оскаржено в апеляційному порядку.

Разом із тим, відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України N 15 від 8 жовтня 2004 року "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів" (v0015700-04) , оскарження до суду платником податків рішення податкового органу може бути перешкодою для пред'явлення особі обвинувачення в ухиленні від сплати податків до остаточного вирішення справи судом, а не для порушення кримінальної справи.

Тому доводи прокурора про те, що наявність неузгодженого податкового зобов'язання не перешкоджає порушенню кримінальної справи, є обґрунтованими.

Надалі суд, проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах перевірки, зробив висновок про те, що не включення до валового доходу коштів, отриманих від реалізації застави, відповідає вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Вищенаведене свідчить про те, що суд першої інстанції вдався до оцінки доказів, що при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи є неприпустимим, а тому постановлене за результатами розгляду скарги ОСОБА_1. судове рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим воно, як і ухвала апеляційної інстанції, яка не звернула увагу на допущені місцевим судом порушення кримінально-процесуального закону, підлягають скасуванню з направленням матеріалів провадження на новий судовий розгляд.

Однак, колегія суддів вважає, що, відповідно до вимог ст. ст. 236-8, 396 КПК України, справа після скасування судових рішень у касаційному порядку підлягає направленню на новий судовий розгляд, а не для подальшого провадження досудового слідства, як про це просить прокурор у касаційному поданні.

При новому розгляді місцевому суду необхідно неухильно дотримати вимоги ст. 236-8 КПК України, перевірити доводи скарги ОСОБА_1. і надані слідчим матеріали та прийняти по скарзі законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від

8 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2009 року скасувати, а матеріали провадження за скаргою ОСОБА_1. направити на новий судовий розгляд.