Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 30 червня 2009 року щодо ОСОБА_3. та ОСОБА_2

Вироком Скадовського районного суду Херсонської області від

4 березня 2009 року засуджено:

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судимого,

за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі;

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

не судимого,

за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 30 червня 2009 року вирок змінено: на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3. та

ОСОБА_2. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено обов’язок, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України . У решті вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_3. та ОСОБА_2. визнано винними та засуджено за те, що вони 17 липня 2008 року близько 3 години після завершення роботи по охороні барів "Шторм" та "Корал" в м. Скадовську Херсонської області, за попередньою змовою між собою завдали

ОСОБА_4. декілька ударів по голові та тілу і застосували щодо нього сльозоточивий газ "Терен", після чого відкрито викрали його майно на загальну суму 407 гривень.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених. Зазначає, що судом не взято до уваги ступінь тяжкості, характер суспільної небезпеки та обставини вчиненого злочину. При цьому звертає увагу на те, що внаслідок застосування засудженими сльозоточивого газу потерпілий втратив здатність до опору, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як охоронці повинні слідкувати за дотриманням громадського порядку, натомість самі його порушили, що свідчить про їх підвищену суспільну небезпечність. А тому застосування судом апеляційної інстанції до засуджених ст. 75 КК України та звільнення їх від відбування покарання з випробуванням вважає явно несправедливим внаслідок м'якості.

Засудженим ОСОБА_2. та його захисником ОСОБА_1 подані заперечення на касаційне подання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про підтримку касаційного подання, пояснення засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 про залишення ухвали апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання і заперечень засудженого та захисника, колегія суддів вважає, що подання прокурора задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3. і ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні й викладених у вироку доказів, і прокурор у касаційному поданні їх не оспорює.

Доводи касаційного подання про м'якість призначеного покарання колегія суддів вважає непереконливими.

Покарання засудженим призначено апеляційним судом відповідно до вимог ст. ст. 65- 67 КК України, з урахуванням усіх обставин, що впливають на його призначення. При цьому суд прийняв до уваги, що ОСОБА_3. та ОСОБА_2. раніше не судимі, характеризуються позитивно, на обліку у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебувають, щиро розкаялись у вчиненому.

Зважаючи на пом’якшуючі покарання обставини – добровільне відшкодування шкоди, перебування на утриманні ОСОБА_3. малолітньої дитини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення засуджених без відбування покарання.

Ураховуючи викладене, призначене ОСОБА_3. і ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 30 червня 2009 року щодо ОСОБА_3 ОСОБА_2 – без зміни.