Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Мойсюка М.І.,

за участю секретаря Лопушенко О.В.,

за участю позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій незаконними, скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

В лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Дзержинський МВ ГУМВС України в Донецькій області) про визнання протиправними та скасування наказів Міністерства внутрішніх справ України № 963 від 29.08.2014 р. та № 1720 о/с від 29.08.2014 р. в частині його звільнення; поновлення позивача на посаді помічника слідчого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області з 29.08.2014 р.; стягнення з Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 29.08.2014 р. по день прийняття рішення у справі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.05.2015р. позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано накази Міністерства внутрішніх справ України від 29.08.2014 р. № 963 та №1720 о/с від 29.08.2014 р. в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ; поновлено прапорщика міліції ОСОБА_4 на посаді помічника слідчого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області з 30.08.2014 р.; зобов'язано Дзержинський міський відділ Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30.08.2014 р. по 07.05.2015 р.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 р. постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ й остання займана ним посада - помічник слідчого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області, а останнє присвоєне йому спеціальне звання - прапорщик міліції.

Наказом Міністра внутрішніх справ України від 29.08.2014 р. № 963 за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч.3 ст. 3, ч.1 ст. 5 Закону України "Про міліцію" та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 р. № 382 (382-91-п) , керуючись ст.ст.2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, прапорщика міліції ОСОБА_4, помічника слідчого слідчого відділення слідчого відділу Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області, звільнено з органів внутрішніх справ України за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (114-91-п) (далі - Положення).

Цей наказ було реалізовано наказом Міністра внутрішніх справ України № 1720 о/с від 29.08.2014 р.

Передумовою видання вказаних наказів був висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області та УМВС України на Донецькій залізниці, проведеного на підставі наказу МВС України від 29.08.2014 р. № 889, затверджений 29.08.2014 р. Міністром внутрішніх справ України Аваковим А.Б., в якому зазначено, що 07.07.2014 р. після захоплення озброєними ополченцями ДНР приміщення Дзержинського МВ частина особового складу відділу, в тому числі і позивач, згідно отриманої інформації співпрацювали з незаконним озброєним формуванням ДНР (написали розписки про відмову виконувати і дотримуватись вимог законів України), чим зрадили державні інтереси України та порушили складену ними раніше Присягу працівника органів внутрішніх справ України (далі - ОВС України).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність відповідачами факту скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, а отже й відсутність підстав для застосування до нього такої санкції відповідальності як звільнення за п.66 Положення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд вказав, що, беручи на себе зобов'язання не виконувати накази державної влади України, позивач зрадив інтересам служби, підірвав авторитет працівника правоохоронного органу, порушив Присягу працівника ОВС України та сприяв діяльності злочинної організації на території Донецької області, тобто скоїв вчинок, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком суду попередньої інстанції та зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та Законами України.

Громадянам згідно зі ст. 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 р. № 565-XII (565-12) (далі - Закон № 565), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 р. № 3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням.

Відповідно до ст.4 Закону № 565 правовою основою діяльності міліції є: Конституція України (254к/96-ВР) , цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції (254к/96-ВР) і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (ст.1 Дисциплінарного статуту).

За змістом ст.7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно зі ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення визначений ст.14 Дисциплінарного статуту, яка встановлює, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування; перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення; про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ та доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис; при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо; звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення.

Окремо пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

При цьому, аналіз наведених вище законодавчих приписів дає підстави констатувати, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Разом з тим, рівень юридичних гарантій захисту прав звільняємої особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення за вчинення дисциплінарного правопорушення.

Так, передумовою звільнення за п.66 Положення є ретельне службове розслідування й таке звільнення може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, як встановили суди, службове розслідування було проведено 29.08.2014 р. (тобто за 1 день) на підставі наказу № 889 від цієї ж дати (29.08.2014 р.) й висновок службового розслідування, затверджений також 29.08.2014 р. Міністром внутрішніх справ України Аваковим А.Б., щодо співпраці працівників Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області, одним з яких зазначено й позивача, з озброєними ополченцями ДНР ґрунтувався на інформації (як вказано в останньому) щодо написання розписки про відмову виконувати закони України.

Одночасно, у цьому висновку позивача зазначено і в переліку осіб, що відмовились від співпраці з ополченцями ДНР, що свідчить про суперечливість наведених у висновку відомостей.

Разом з тим, письмові пояснення у позивача не відбирались і з висновками службового розслідування він ознайомлений не був, чим порушено процедуру та порядок проведення службового розслідування, оскільки ненадання права особі, щодо якої проводиться службове розслідування, надати письмові пояснення та ознайомитись з його висновком, позбавило позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів.

При цьому, матеріали службового розслідування (за винятком самого висновку), у тому числі й розписка позивача, суду надані не були, незважаючи на неодноразове їх витребовування.

Натомість, після видання в серпні 2014 року наказів про звільнення позивача він продовжував виконувати свої посадові обов'язки й не знав про існування вказаних наказів до грудня 2014 року, коли керівництвом Дзержинського МВ його не було допущено до робочого місця.

Судами також встановлено, що Дзержинський МВ ГУМВС України в Донецькій області за місцем служби позивача вже після видання наказів про його звільнення провів службове розслідування за фактом додаткової перевірки співробітників Дзержинського МВ, до яких застосовано заходи дисциплінарного впливу - звільнення з ОВС, висновок якого затверджено 02.10.2014 р. т.в.о.начальника Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області полковником міліції Приступою Г.Л. та в якому вказано, що ОСОБА_4 за період служби зарекомендував себе з позитивного боку, сумлінно виконував свої функціональні обов'язки та неодноразово проявляв професійні здібності.

Також, зазначеним висновком встановлено, що 22.05.2014 р. озброєними представниками ДНР була захоплена адміністративна будівля Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області, проте, весь особовий склад Дзержинського МВ відмовився співпрацювати з членами вказаної організації, а частина особового складу Дзержинського МВ залишила приміщення відділу. В будівлі, з метою забезпечення збереження службової документації та для збереження можливості здійснювати виїзди за заявами і зверненнями громадян та припинення можливих правопорушень за вказівкою керівництва Дзержинського МВ залишились члени слідчо-оперативної групи, а 23.05.2014 р. представники ДНР залишили приміщення Дзержинського МВ.

08.07.2014 р. адміністративна будівля Дзержинського МВ знов була захоплена озброєними особами ДНР й під час її захоплення співробітники Дзержинського МВ, які не мали при собі зброї (у період з кінця квітня 2014 року до 22.05.2014 р. вся вогнепальна зброя за наказом керівництва ГУМВС України в Донецькій області була вивезена з приміщення адміністративної будівлі відділу), не могли чинити опір та, як наслідок, були позбавлені волі і під погрозами застосування зброї поміщені у камери ізолятору тимчасового утримання, а особи, які здійснили захоплення відділу, вимагали від них письмової згоди на співпрацю з ДНР, погрожуючи (у разі відмови від такої співпраці) фізичною розправою як самим співробітникам відділу, так і їх родичам.

ОСОБА_4 разом з іншими співробітниками відділу під загрозою фізичної розправи над ними та їх рідними написав розписку про відмову виконувати "накази Києва". При цьому, як пояснив позивач, він усвідомлював, що зазначена розписка не має юридичної сили, не створює для нього зобов'язань і ніяких наказів керівництва ДНР він не збирався виконувати.

В подальшому позивач продовжував виконувати свої обов'язки, співпраці з ДНР не здійснював, присяги на вірність зазначеній організації не складав.

Крім того, відповідно до довідки Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 14.04.2015 р. № 5674 по кримінальному провадженню за номером 12014050220001124 від 09.07.2014 р. за ознаками кримінального провадження, передбаченого статтею 341 КК України, підписаної начальником Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області полковником міліції Приступою Г.Л., по зазначеному кримінальному провадженню у якості свідків допитані співробітники Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області, зокрема, і прапорщик міліції ОСОБА_4, які в показах повідомили, як саме відбувалося захоплення адміністративної будівлі Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області й завдяки їх показам встановлено коло причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб, яких оголошено в розшук.

Також, в довідці зазначено, що ніхто з співробітників не покривав терористів, хоча до них застосовувалась погроза фізичною розправою й після звільнення з заручників жоден із працівників міліції не виконав умов терористів, не перейшов на їхній бік, не взяв зброї до рук та не став на шлях протидії законній владі на території України, а незважаючи на особисту небезпеку та велику психологічну травму продовжували виходити на роботу та виконувати свої обов'язки і функції, що свідчить про їх вірність Присязі працівника ОВС.

Одночасно, судова колегія вважає за необхідне вказати й на те, що відповідачем при звільненні позивача за відсутності беззаперечних доказів вчинення ним дій, які дискредитують звання рядового і начальницького складу, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи впливу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачами факту вчинення позивачем дій, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС, а отже й про те, що оскаржувані накази Міністерства внутрішніх справ України від 29.08.2014 р. № 963 та № 1720 о/с від 29.08.2014 р. в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на службі на посаді помічника слідчого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи СВ Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області зі стягненням грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дав правильну правову оцінку обставинам у справі й дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, яке було помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року скасувати, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .