Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого - Білик Н. В.,

суддів: Кравченка С.І., Ємця О.П.

розглянула касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Богуславського районного суду Київської області від 27 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Богуславського районного суду Київської області від 27 липня 2017 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу вироком Оболонського районного суду м. Києва від 23.03.2012 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. 25.02.2016 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього відповідні обов'язки, передбачені ст. 76 КК.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 22 квітня 2017 року, перебуваючи на території домогосподарства громадянки ОСОБА_2., що розташоване по АДРЕСА_2, з метою попросити дозволу взяти води, зайшов до її будинку, звідки викрав планшет марки "Assistant АР-723GCN", чим завдав потерпілій майнової шкоди на суму 1714 грн.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення й особі засудженого ОСОБА_1 внаслідок м'якості, просить скасувати вирок Богуславського районного суду Київської області від 27 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_1, будучи востаннє засудженим до реального покарання у виді позбавлення волі, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин, що вказує на те, що призначене судом покарання не досягло своєї мети щодо виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нового злочину. Прокурор також зазначає, що ОСОБА_1 має антисоціальну спрямованість та стійку схильність до вчинення злочинів, а відтак його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства. Крім того, прокурор у касаційній скарзі посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які, на його думку, полягали в тому, що суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку не зазначив належних мотивів призначення покарання та звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Вважає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного застосування судом першої інстанції до засудженого ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України та м'якості призначеного покарання.

Мотиви Суду

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданої до неї копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

У касаційній скарзі прокурор не оскаржує висновків суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається із наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, суд першої інстанції, розглянувши матеріали кримінального провадження, визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначив йому покарання у межах, встановлених санкцією цієї статті, у виді позбавлення волі на строк 3 роки і прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування цього покарання з випробуванням.

Не погоджуючись з вказаним вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду першої інстанції через м'якість призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Апеляційний суд в межах повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК України, розглянув у повному обсязі доводи поданої апеляційної скарги прокурора та дійшов висновку про їх безпідставність і погодився з видом та розміром призначеного ОСОБА_1 судом першої інстанції покарання з подальшим звільненням обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Висновки апеляційного суду належним чином мотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.

Призначаючи покарання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував те, що ОСОБА_1 раніше судимий, вчинив злочин середньої тяжкості, однак він характеризується позитивно, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував потерпілій збитки.

Суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання із врахуванням того, що наявні декілька пом'якшуючих покарання обставини та відсутність обтяжуючих обставин, думку потерпілої, якій повністю відшкодовано заподіяну шкоду і яка просила не позбавляти волі засудженого ОСОБА_1

Посилання у касаційній скарзі на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_1, яке на думку прокурора є явно несправедливим внаслідок м'якості, є безпідставними.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості у зв'язку з тим, що судом не призначено ОСОБА_1 більш суворого покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора на вирок місцевого суду, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими. А саме, колегія суддів Апеляційного суду Київської області, постановляючи ухвалу від 12 жовтня 2017 року, врахувала тяжкість вчиненого правопорушення, дані про особу засудженого ОСОБА_1, конкретні обставини скоєного, а тому не знайшла підстав для призначення засудженому більш суворішого покарання. З таким висновком погоджується й колегія суддів касаційного суду, а тому не вбачає підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_1 покарання явно несправедливим внаслідок м'якості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого, попередження вчинення нових злочинів та не вбачає підстав для скасування судових рішень з метою призначення йому покарання у виді позбавлення волі без застосування положень ст. 75 КК України.

Ураховуючи наведені у скарзі мотиви та надані до неї копії судових рішень, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги прокурора немає.

З цих підстав колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Богуславського районного суду Київської області від 27 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.