Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Мар'їнському районі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року

у справі № 2а-27426/10/0570

за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля"

до Державної податкової інспекції у Мар'їнському районі Донецької області

про визнання неправомірними дій, -

Державне підприємство "Селидіввугілля" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Мар'їнському районі Донецької області (далі - відповідач) про: визнання неправомірними дій ДПІ у Мар'їнському районі Донецької області по розподілу сплачених ДП "Селидіввугілля" 30 липня 2010 року 908,10 грн., 30 серпня 2010 року 454,05 грн., 17 вересня 2010 року 454,05 грн., 08 листопада 2010 року 454,05 грн., поточних податкових зобов'язань з орендної плати на погашення податкового боргу та пені; зобов'язання ДПІ у Мар'їнському районі Донецької області внести зміни до картки особового рахунку платника податків ДП "Селидіввугілля" шляхом перенаправлення сплачених ДП "Селидіввугілля" поточних податкових зобов'язань з орендної плати від 30 липня 2010 року у сумі 908,10 грн., від 30 серпня 2010 року у сумі 454,05 грн., від 17 вересня 2010 року у сумі 454,05 грн., від 08 листопада 2010 року у сумі 454,05 грн. в рахунок періодів, вказаних у графі "призначення платежу" платіжних доручень № 123 від 30 липня 2010 року на суму 908,10 грн., № 15240 від 30 серпня 2010 року на суму 454,05 грн., № 16007 від 17 вересня 2010 року на суму 454,05 грн., № 17625 від 08 листопада 2010 року на суму 454,05 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року позов був задоволений повністю. Визнано неправомірними дії ДПІ у Мар'їнському районі по розподілу сплачених ДП "Селидіввугілля" 30 липня 2010 року 908,10 грн., 30 серпня 2010 року 454,05 грн., 17 вересня 2010 року 454,05 грн.; 08 листопада 2010 року 454,05 грн. поточних податкових зобов'язань із земельного податку на погашення податкового боргу та пені. Зобов'язано ДПІ у Мар'їнському районі внести зміни до особового рахунку платника податків ДП "Селидіввугілля" шляхом перенаправлення сплачених ДП "Селидіввугілля" поточних податкових зобов'язань із орендної плати від 30 липня 2010 року у сумі 908,10 грн., від 30 серпня 2010 року у сумі 454,05 грн., від 17 вересня 2010 року у сумі 454,05 грн., від 08 листопада 2010 року у сумі 454,05 грн. в рахунок періодів, вказаних у "призначенні платежу" платіжних доручень № 123 від 30 липня 2010 року на суму 908,10 грн., № 15240 від 30 серпня 2010 року на суму 454,05 грн., № 16007 від 17 вересня 2010 року на суму 454,05 грн., № 17625 від 08 листопада 2010 року на суму 454,05 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП "Селидіввугілля" судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Мар'їнському районі Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року і направити справу на новий розгляд.

У запереченні на касаційну скаргу ДП "Селидіввугілля", посилаючись на те, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

01 лютого 2010 року ДП "Селидіввугілля" подало до податкового органу податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, відповідно до якої платником земельного податку самостійно нараховано розмір орендної плати на 2010 рік у загальному розмірі 5448,60 грн. з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями по 454,05 грн.

ДП "Селидіввугілля" згідно платіжного доручення № 123 від 30 липня 2010 року на суму 908,10 грн. сплатило орендну плату за земельні ділянки (Курахівська міська рада) по строку - 30 липня 2010 року.

ДПІ у Мар'їнському районі Донецької області прийняла повідомлення № 105380007513396 від 02 серпня 2010 року, яким на підставі абзацу 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" здійснила розподіл сплаченої платником податку 30 липня 2010 року суми податкового боргу згідно платіжного документа № 123 від 30 липня 2010 року на погашення: податкового боргу (крім пені) у розмірі 901,70 грн. та пені у розмірі 6,40 грн.

ДП "Селидіввугілля" згідно платіжного доручення № 15240 від 30 серпня 2010 року на суму 454,05 грн. сплатило орендну плату за земельні ділянки за липень 2010 року по строку - 30 серпня 2010 року.

ДПІ у Мар'їнському районі Донецької області прийняла повідомлення № 105380007524693 від 01 вересня 2010 року, яким на підставі абзацу 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" здійснила розподіл сплаченої платником податку 30 серпня 2010 року суми податкового боргу згідно платіжного документа № 15240 від 30 серпня 2010 року на погашення: податкового боргу (крім пені) у розмірі 445,50 грн. та пені у розмірі 8,55 грн.

ДП "Селидіввугілля" згідно платіжного доручення № 16007 від 17 вересня 2010 року на суму 454,05 грн. сплатило орендну плату за земельні ділянки за серпень 2010 року по строку - 17 вересня 2010 року.

ДПІ у Мар'їнському районі Донецької області прийняла повідомлення № 105380007528865 від 20 вересня 2010 року, яким на підставі абзацу 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" здійснила розподіл сплаченої платником податку 17 вересня 2010 року суми податкового боргу згідно платіжного документа № 16007 від 17 вересня 2010 року на погашення: податкового боргу (крім пені) у розмірі 441,35 грн. та пені у розмірі 12,70 грн.

ДП "Селидіввугілля" згідно платіжного № 17625 від 08 листопада 2010 року на суму 454,05 грн. сплатило орендну плату за земельні ділянки за жовтень 2010 року по строку - 30 листопада 2010 року.

ДПІ у Мар'їнському районі Донецької області прийняла повідомлення № 105380007544288 від 09 листопада 2010 року, яким на підставі абзацу 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" здійснила розподіл сплаченої платником податку 08 листопада 2010 року суми податкового боргу згідно платіжного документа № 17625 від 08 листопада 2010 року на погашення: податкового боргу (крім пені) у розмірі 445,10 грн. та пені у розмірі 8,95 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач фактично сплачував платежі на погашення узгоджених податкових зобов'язань, а не податковий борг, що обліковувався у ДП "Селідіввугілля" на момент внесення зазначених платежів, у зв'язку з чим у податкового органу були відсутні підстави для розподілу зазначених сум в рахунок погашення податкового боргу та пені спірними повідомленнями.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (z0377-04) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

З огляду на те, що позивач фактично сплачував не податковий борг, а поточні платежі за податковими розрахунками земельного податку у розмірах, що відповідають задекларованим сумам платежу поточного звітного місяця, при цьому пеня позивачу окремо не виставлялася, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для розподілу зазначених сум в рахунок погашення податкового боргу та пені спірними повідомленнями.

Абзацом 1 пункту 3.1 розділу 3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 (z0843-05) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Відповідно до положень пункту 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 (z0843-05) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), картки особових рахунків відкриваються тим структурним підрозділом органу державної податкової служби, який відповідно до своїх функціональних обов'язків відкриває особові рахунки платників.

За приписами пункту 11.1 розділу 11 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 (z0843-05) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий борг платника податків, зборів (обов'язкових платежів) обліковується в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби у порядку, визначеному цією Інструкцією.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток його особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету та про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Мар'їнському районі Донецької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Мар'їнському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.