Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного кримінального суду:

головуючого - Лагнюка М.М.,

суддів: Короля В.В. та Огурецького В.П.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, котрий приймав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року щодо засудженого ОСОБА_1,

вироком Буського районного суду Львівської області від 13липня2017 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

засуджено за частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі частини 5 статті 72 КК України ОСОБА_1 в строк відбуття покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 02 квітня 2017 року по 13 липня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 рокувирок Буського районного суду Львівської області від 13 липня 2017 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без зміни.

На підставі частини 5 статті 72 КК України (в редакції закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року (838-19) ) ОСОБА_1 у строк покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 02 квітня 2017 року по 16 листопада 2017 року, включно.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема, вбачає порушення вимог частини 5 статті 72 КК України, що, на його переконання, вплинуло на правильність визначення строків відбування покарання засудженому.

Відповідно до вимог частин 2, 5 статті 427 КПК України у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК України, зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК України, а також до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.

Однак, вказаних вимог кримінального процесуального закону прокурор не дотримався.

Так, з касаційної скарги прокурора вбачається, що він припустився суперечностей у ній, оскільки скарга подана на ухвалу суду апеляційної інстанції та зазначені вимоги щодо її скасування, однак доводи скарги також стосуються незаконності вироку районного суду.

Вказане позбавляє суд касаційної інстанції визначитися з предметом оскарження та межами перевірки кримінального провадження.

Водночас, прокурор, не погоджуючись з вироком і районного суду,не долучає його до касаційної скарги.

Крім того, у касаційній скарзі прокурор наводить і норми кримінального процесуального закону, які він вбачає порушеними при ухвалені судових рішень. Тоді як, одночасно вбачає незаконність ухвали суду апеляційної інстанції виключно з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, недодержання прокуроромвимог, передбачених статтею 427 КПК України, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.

На підставі викладеного та керуючись частиною 1 статті 429 цього Кодексу, суд

касаційну скаргу прокурора, котрий приймав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року щодо засудженого ОСОБА_1залишити без руху, надавши йому п'ятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.