Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Заїка М.М.,

Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення,

У вересні 2011 року позивач звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом у якому зазначав, що відповідачі в порушення вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Просив визнати дії відповідачів неправомірними та зобов'язати здійснити нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 травня 2013 року провадження у справі за позовом до управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області закрито у зв'язку з тим, що є такі, що набрали законної сили, судові рішення з того самого спору і між тими самими сторонами.

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року, позов до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області задоволено: визнано його дії протиправними в частині невиплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у відповідності до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язано центр здійснити нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (2154-17) , з урахуванням проведених виплат.

У касаційній скарзі центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи та по-страждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії і на підставі статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на щорічну допомогу на оздоровлення.

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 січня 2011 року зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 відповідно до частини першої та частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції від 22 травня 2008 року одноразову компенсацію учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 та 2010 роки, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законами України "Про Державний бюджет України на 2009 та 2010 роки", з урахуванням проведених виплат.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправними дій управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік та одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами, в розмірах, передбачених статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області нарахувати та виплатити позивачу відповідно до частини першої та частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразову компенсацію учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом про бюджет на 2009 рік, з урахуванням проведених виплат. Позовні вимоги в скасованій частині залишено без розгляду, а в решті без змін.

Вирішуючи спір міськрайонний суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області порушені права позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, а тому на нього необхідно покласти обов'язок по її нарахуванню та виплаті.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачені компенсації (грошова допомога на оздоровлення) за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розміри щорічної допомоги на оздоровлення.

Проте такий розмір допомоги не відповідав встановленому статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розміру щорічної допомоги.

У зв'язку з цим судовим рішенням, яке набрало законної сили, зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік. На виконання судового рішення 25 липня 2011 року управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області видало розпорядження про призначення та виплату щорічної грошової допомоги в сумі 4 300 грн., направило до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області для проведення відповідного фінансування, проте яке було повернуто у зв'язку з неможливістю виконання.

Зобов'язуючи центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити нарахування та виплату щорічної грошової допомоги позивачу суди попередніх інстанцій, з огляду на Типове положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25 квітня 2006 року № 147 (z0683-06) , не перевірили завдання та повноваження відповідача і не з'ясували чи уповноважений він здійснювати нарахування і виплату коштів, які суд своїм рішенням зобов'язав його вчинити.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про до-стовірність того чи іншого доказу.

Допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.