Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЗИИЛ"

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 року

у справі № 815/5910/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗИИЛ" (далі - позивач, ТОВ "ЗИИЛ")

до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ в Овідіопольскому районі ГУ ДФС в Одеській області)

про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки, -

ТОВ "ЗИИЛ" звернулось у вересні 2015 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 256 від 29.09. 2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем 29.09.2015 року виданий наказ № 256 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЗИИЛ" на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ).

Підставою для винесення наказу стало не надання позивачем на запит податкового органу від 09.07.2015 року № 6189/10/15-21-22-02 інформації та її документального підтвердження для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах із наступними контрагентами: ТОВ "ЮГ-Сервіс-Логістік" за період з січня 2015 року по травень 2015 року; ТОВ "Мегас Транс" за період з лютого 2014 року по березень 2014 року; ТОВ "ВВ Трейд ЛТД" за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року; ТОВ "ТТГ ЛТД" за період з вересня 2014 року по березень 2015 року.

На виконання запиту позивачем було надано відповідь про можливість надання запитуваної інформації тільки за запитом, оформленим у відповідності до вимог податкового законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржений наказ про проведення позапланової виїзної перевірки суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки в запиті від 09.07.2015 року не міститься інформація яка підтверджує виявлені факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи. Відповідачем не надано доказів того, що відносно позивача отримана податкова інформація, згідно якої виявлено можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства або ж такі факти встановлені за наслідками перевірки інших платників податків.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів пп. 78.1.1, пп. 78.1.4, пп. 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 ПК України термін надання пояснень та їх документального підтвердження не суперечить положенням п. 73.3 ст. 73 ПК України, який передбачає надання інформації та її документального підтвердження протягом одного місяця з дати отримання запиту, якщо інше не передбачено даним Кодексом. При цьому, якщо відповідно ст. 78 ПК України платник податків не надасть пояснень та документального підтвердження на обов'язковий запит органу ДПС протягом 10 робочих днів з дати його отримання, такий орган має право на проведення документальної позапланової перевірки.

Порядком періодичного подання інформації органам ДПС та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010 року "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (1245-2010-п) передбачено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зі змісту запиту, направленого відповідачем до позивача, вбачається, що він оформлений з урахуванням наведених вимог. Проте, відмова позивача надати витребувані відповідачем пояснення та документи пояснюється неналежним складенням запиту, але ці твердження, як встановлено судом апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що наказ № 256 від 29.09.2015 року відповідачем приймався правомірно та за наявності підстав, передбачених законом.

До того ж, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що можлива відсутність печатки в наказі про проведення перевірки не свідчить про його протиправність та наявність, з цього приводу підстав його скасування, а може слугувати підставою для недопуску до перевірки.

Також слід зазначити, що згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 року, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

На час звернення позивачем з позовом до суду, вищевказаний наказ був реалізований, на підставі нього проведено перевірку.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЗИИЛ" - відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 року у справі № 815/5910/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.