Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м.Києві 26 листопада 2009 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на судові рішення, постановлені у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи,

ОСОБА_1 оскаржив до суду постанову в.о.начальника СВ ПМ ДПА у Закарпатській області від 30 жовтня 2008 року, якою порушено кримінальну справу щодо директора ТОВ "Приватний Ужгородський м’ясокомбінат" ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 209 КК України.

Постановами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 листопада 2008 року скасовано названу постанову та відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 22 січня 2009 року ці судові рішення залишені без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування зазначених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з порушенням судом вимог кримінально-процесуального закону. Зокрема, посилається, що суд, скасовуючи постанову органу дізнання, не звернув уваги на наявність в матеріалах перевірки достатніх даних для порушення кримінальної справи, вважає, що суд вдався до оцінки доказів, внаслідок чого вийшов за межі своїх повноважень. Крім того, зазначає, що рішення суду про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст. 6 КПК України суперечить вимогам ст. 236-8 КПК України.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., пояснення прокурора Сухарєва О.М., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови. Згідно з ч.2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки у тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Оскільки кримінальну справу щодо ОСОБА_1 порушено за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, орган досудового слідства мав би послатися хоча б на якісь дані, що свідчать про безоплатне вилучення останнім майна підприємства на свою користь чи користь інших осіб.

Навпаки, у постанові про порушення кримінальної справи зазначено, що кошти в сумі 649200 грн. були використані на закупівлю горіхів, які були експортовані до Республіки Словакія, внаслідок чого підприємством були отримані кошти в іноземній валюті. Ці обставини цілком підтверджуються матеріалами дослідчої перевірки (а.с.6-38, 59-62 матеріалів, що слугували підставою для порушення кримінальної справи). Таким чином, органом дізнання не встановлено, щоби діями ОСОБА_1 було заподіяно шкоду підприємству ТОВ "Приватний Ужгородський м’ясокомбінат". Тому суд обгрунтовано скасував постанову про порушення кримінальної справи та відмовив у її порушенні за відсутністю складу злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України. Оскільки для наявності ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 209 КК України необхідним є вчинення винним злочину, який передував легалізації доходів, судом також правильно відмовлено у порушенні кримінальної справи за цим законом.

Таким чином, рішення апеляційного суду про необхідність залишення без зміни постанови суду першої інстанції, є обґрунтованим.

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання відмовити.