Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України у складі:

головуючого

Волкова О.Ф.

суддів

Пінчука М.Г., Ємця А.А.

з участю прокурора Туркота М.С.

захисника ОСОБА_2

виправданого ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 27 серпня 2009 року,

Вироком військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 27 серпня 2009 року колишнього начальника Феодосійської КЕЧ району полковника запасу

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця Республіки Білорусь, громадянина України, мешканця міста Одеси, такого, що судимості не має,

виправдано за ч. 3 ст. 424 КК України на підставі ч.1 п. 2 ст. 6 КПК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_1. обвинувачувався в тому, що перебуваючи на посаді начальника Феодосійської КЕЧ району, 28 вересня 1998 року, діючи в інтересах профільної позашкільної допоміжної установи "Центр Дайвінгу" (далі ППДУ "ЦД"), з метою сприяння останній в здійсненні господарської діяльності, перевищив надану йому владу і службові повноваження, навмисно, в порушення ст. 19 Конституції України, постанови спільного засідання колегій Державного комітету України із земельних ресурсів і Міністерства оборони України № 8/11 від 23 листопада 1993 року, п. 58 "Положення про квартирно-експлуатаційну службу і квартирне забезпечення Радянської Армії і Військово-Морського Флоту", введеного в дію наказом Міністра оборони СРСР № 75 від 22 лютого 1977 року, п.п. "а" п. 3, п. 4 Положення про порядок передачі державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 року № 678 (678-96-п) , п. 5 та 9 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 року № 891 (891-95-п) , актом прийому-передачі окремих будівель військового містечка № 98, розташованого на мисі Француженка міста Судак Автономної Республіки Крим, передав приміщення казарми, 1956 року побудови, залишковою вартістю заміщення 20 281 грн., приватній установі ППДУ "ЦД", тобто вчинив дії, що явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень. Крім того, зазначеними вище діями ОСОБА_1. спричинив тяжкі наслідки у виді матеріальних збитків державі на суму 20 281 грн.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування виправдувального вироку постановленого військовим апеляційним судом щодо ОСОБА_1 і направлення справи щодо останнього на новий судовий розгляд у зв’язку з однобічністю та неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, та істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що суд постановляючи вирок щодо ОСОБА_1 не виконав вказівки Верховного Суду України, які викладені ним в ухвалі від 8 липня 2009 року, чим порушив вимоги ст. 399 КПК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Ємця А.А.; пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання у повному обсязі та просив суд його задовольнити; думку захисника та виправданого з приводу поданого прокурором касаційного подання, які вважали що вирок суду постановлений щодо ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим й просили залишити його без зміни, а подання прокурора вважали необґрунтованими та таким, що не підлягає задоволенню; перевіривши викладені в касаційному поданні доводи та дослідивши матеріали справи; колегія суддів Військової судової колегії вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 399 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Як убачається з матеріалів справи, 8 липня 2009 року колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України переглянула справу щодо ОСОБА_1 в касаційному порядку та винесла ухвалу про скасування виправдувального вироку щодо нього і направлення справи на новий судовий розгляд, вказавши які саме обставини справи потрібно з’ясувати під час нового судового розгляду.

Постановляючи новий вирок щодо ОСОБА_1, суд неналежно виконав вказівки суду касаційної інстанції, що призвело до істотних порушень кримінально-процесуального закону.

Так, у зазначеній ухвалі колегії суддів Військової судової колегії Верховного Суду вказано на те, що ікримінований ОСОБА_1 злочин є злочином із матеріальним складом, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони якого є суспільно-небезпечні наслідки, які полягають у заподіянні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам фізичних, юридичних осіб, державним чи громадським інтересам. При цьому суд повинен з’ясувати фактичні обставини справи для встановлення наявності або відсутності цієї ознаки злочину в діях особи.

Однак, суд, зазначені обставини належним чином не дослідив, необґрунтовано відкинувши висновок експерта щодо вартості казарми, будь-яку іншу її вартість не встановив, не дав оцінку наявному в матеріалах справи акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Феодосійської КЕЧ району № 234/2/1-108 від 14 листопада 2008 року, відповідно до якого державі завдана матеріальна шкода на суму 34 896 грн.

Також, у зазначеній ухвалі колегії суддів Військової судової колегії Верховного Суду України вказано на необхідність належного аналізу та оцінки посадової інструкції начальника Феодосійської КЕЧ району, встановлення чи входило до обсягу службових повноважень ОСОБА_1 передача казармено-житлового фонду військового містечка взагалі і передача його будь-кому, в тому числі на баланс ППДУ "Центр Дайвінгу".

Проте, судом цього зроблено не було, а лише встановлено, що до повноважень ОСОБА_1 не входило прийняття рішень про відчуження об’єктів казармено-житлового фонду із сфери управління Збройних Сил України.

Крім того, у зазначеній ухвалі колегії суддів Військової судової колегії Верховного Суду України вказано на необхідність з’ясування питання, чому та на виконання якого розпорядження ОСОБА_1 було розділено майно військового містечка № 98, яке повинно було перейти у власність народного господарства.

Під час нового судового розгляду справи щодо ОСОБА_1, вищезазначена обставина судом взагалі з’ясована не була.

Крім того, судом не були досліджені ті обставини, зазначені в ухвалі колегії суддів Військової судової колегії Верховного Суду України, які стосуються інформування про порушення чинного законодавства з боку начальника Феодосійської КЕЧ району ОСОБА_1, та внаслідок чого земельна ділянка та будівлі, що знаходяться на ній, незаконно перейшли на баланс ППДУ "Центр Дайвінгу", а не до народного господарства. Зокрема, це лист в.о. начальника Харківського військового університету – землекористувача військового містечка № 98, адресований голові Судакської міської ради та начальнику Феодосійської КЕЧ району на вимогу передати військове містечко до комунальної власності. (т. 1 а.с. 27, 28), лист голови Судакської міської ради Міністру оборони України щодо незаконної передачі Феодосійською КЕЧ району будівлі військового містечка № 98 ППДУ "Центр Дайвінгу" і щодо відсутності належного реагування з боку Феодосійської КЕЧ району на вимогу передати військове містечко № 98 до комунальної власності. (т. 1 а.с. 32).

Також, судом дано невірну оцінку постанові спільного засідання колегії Держкомзему та Міністерства оборони України № 8/11 від 23 листопада 1993 року, та рішенню Судакської міської ради від 10 листопада 1994 року № 516 (т. 1 а.с. 148). Суд дійшов до помилкового висновку, що у зазначених вище документах міститься відмова Міністерства оборони України від прав на нерухоме майно військового містечка. Аналіз тексту цих документів дає підстави вважати, що в них мова про об’єкти нерухомості взагалі не йде, а вони стосуються лише виключно питань передачі земельних ділянок.

Наведене вище свідчить, що судом не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на новий судовий розгляд, тобто однобічність та неповнота судового слідства, чим порушив положення ст. 368 КПК України. Крім того, суд не виконав вказівок суду, який розглянув справу в касаційному порядку, що є обов’язковим для суду першої та апеляційної інстанції при повторному розгляді справи, чим порушив вимоги ст. 399 КПК України.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційне подання прокурора повинно бути задоволено у повному обсязі, вирок військового апеляційного суду постановлений щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справу щодо нього потрібно направити на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду суду необхідно виконати усі вказівки викладені в ухвалі суду касаційної інстанції, та постановити законне та справедливе рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законів.

Керуючись ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів –

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 27 серпня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу щодо нього направити на новий судовий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.