Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 24 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 вересня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2009 року,

вироком місцевого суду

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя м. Ужгорода,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до обмеження волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтися для реєстрації.

Постановлено стягнути:

- із ВАТ "Ужгородське АТП 12107" на користь потерпілої ОСОБА_3 13 753 грн. матеріальної шкоди;

- із ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 8 000 грн. моральної шкоди.

Як визнав суд, 10 жовтня 2006 року приблизно о 06 годині 50 хвилин ОСОБА_1, керуючи належним ВАТ "Ужгородське АТП 12107" мікроавтобусом "ГАЗ-32213" державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись автодорогою по вул. Гагаріна в напрямку мікрорайону "Дравці" в м. Ужгороді, наближаючись до перехрестя із вул. Верещагіна, порушив п.п.1.3, 1.4, 1.5, 1.10, 4.7, 4.16, 8.1, 8.7.1, 8.7.2, 8.7.3, 8.7.7, 12.1, 12.3, 16.2, 18.1, 18.2 Правил дорожнього руху України та проігнорував вимоги дорожнього знаку "5.35-1-5.35.2 – Пішохідний перехід", внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода – ОСОБА_3, заподіявши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2009 року апеляції засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 залишено без задоволення. Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 вересня 2008 року змінено. Із мотивувальної частини вироку виключено посилання на порушення ОСОБА_1 пунктів 1.3, 1.4, 1.5, 1.10, 4.7, 4.16, 8.1, 8.7.1, 8.7.2, 8.7.3, 8.7.7, 12.1, 16.2, 18.1 Правил дорожнього руху України та ознаку злочину – порушення правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2 просять судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину не доведена.

Вважають, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд апеляційної інстанції не перевірив усі доводи апеляцій. Наводять доводи, які на їх думку, вказують на те, що потерпіла перебігала дорогу на червоне світло світлофора та що водій не мав технічної можливості уникнути зіткнення.

ОСОБА_1 та захисник вважають, що свідок ОСОБА_4 дала неправдиві показання, а автотехнічна експертиза проведена за вихідними даними, що не відповідають дійсності.

Крім того, засуджений та захисник у скаргах стверджують, що суд безпідставно вказав у вироку про те, що ОСОБА_1 проігнорував вимогу дорожнього знаку "5.35-1-5.35.2 – Пішохідний перехід", оскільки, на місці дорожньо-транспортної пригоди цей дорожній знак та розмітка пішохідного переходу відсутні.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційний скарг засудженого і його захисника, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху в результаті чого потерпілій ОСОБА_3 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, за обставин, вказаних у вироку, стверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів.

На обґрунтування свого висновку щодо винуватості ОСОБА_1, суд підставно послався на показання потерпілої ОСОБА_3, котра як на досудовому слідстві, так і у суді давала послідовні показання та повідомила, що 10 жовтня 2006 року приблизно о 06 годині 45 хвилин йшла до роботи вулицею Верещагіна у м. Ужгороді. Дійшовши до перехрестя з вулицею Гагаріна та дочекавшись зеленого світла світлофора, дозволяючого переходити дорогу пішоходам, вона почала перехід по пішохідному переходу, а автомобіль під керуванням ОСОБА_1, рухаючись на заборонене червоне світло світлофора, вчинив на неї наїзд. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Показання потерпілої повністю узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_4, котра була очевидцем ДТП та детально розповіла про відомі їй обставини цієї пригоди. Так, свідок пояснила, що 10 жовтня 2006 року приблизно о 06 годині 50 хвилин, вона бачила як автомобіль під керуванням ОСОБА_1 наїхав на потерпілу, котра переходила дорогу у передбаченому для переходу місці на зелене світло світлофора для пішоходів.

Крім того, винність засудженого стверджується й даними, що є у протоколах огляду місця події, огляду транспортного засобу, відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_1 та за участю потерпілої ОСОБА_3, очної ставки між засудженим та потерпілою, висновках судово-медичної та автотехнічних експертиз. Вказані докази обгрунтовано покладені в основу обвинувального висновку та у сукупності із показаннями потерпілої і свідка ОСОБА_4, повністю викривають ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, тому посилання у касаційних скаргах на те, що винність ОСОБА_1 не доведена, є безпідставними.

За таких обставин вважати, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно та що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, немає підстав.

Позбавлені підстав й посилання засудженого і захисника на те, що ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_4 обмовили ОСОБА_1

Твердження засудженого та захисника про необґрунтоване визнання судом порушення ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку "5.35-1-5.35.2 – Пішохідний перехід", не заслуговують на увагу. Із показань потерпілої, протоколу огляду місця події та схеми до нього, фототаблиці до протоколу відтворення обставин і обстановки пригоди за участю потерпілої ОСОБА_3 убачається, що на місці події дорожній знак "Пішохідний перехід" знаходиться біля світлофора.

Злочинні дії засудженого ОСОБА_1 за ч.1 ст. 286 КК України, із урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції, кваліфіковані правильно.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б вказували на необхідність скасування чи зміни судових рішень, не знайдено.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційних скарг засудженому ОСОБА_1 та його захиснику ОСОБА_2 відмовити.