Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Дарницького районного суду м.Києва від 24 грудня 2008 року, яким

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженець м. Києва, раніше не судимий,

засуджений за ст. 128 КК України до покарання у вигляді громадських робіт строком двісті годин.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1993 грн. 80 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 7000 грн. – моральної шкоди, а всього стягнути 8993 гри. 80 коп.

Зобов'язано ОСОБА_2 після відшкодування завданих йому збитків повернути ОСОБА_1 як особі відповідальній за шкоду, сорочку Polo, штани Benetton, туфлі Ecco, портфель Petek, які мають певну цінність і можуть бути ще використані за призначенням.

Ухвалою апеляційного суду м.Києва від 25 червня 2009 року вирок залишений без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 31 серпня 2007 року приблизно о 18-ій год. 40 хв., керуючи велосипедом "Каманчі", рухався по тротуару вул. Ревуцького в м. Києві, порушуючи цим вимоги п. 6.7 "в" Правил дорожнього руху України, згідно якого водіям велосипедів забороняється рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей на дитячих велосипедах під наглядом дорослих), у результаті чого з необережності допустив наїзд велосипедом на пішохода ОСОБА_2, який в той час вийшов із-за кіоску, і внаслідок наїзду впав на тротуар на осколки розбитої пляшки з-під пива, яка випала в нього з рук, і отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційних скаргах:

-адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд через порушення вимог кримінально-процесуального закону;

-потерпілий ОСОБА_2 просить змінити судові рішення в частині вирішення цивільного позову, задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Короткевича М.Є., пояснення засудженого ОСОБА_1 і його адвоката ОСОБА_3 про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, потерпілого ОСОБА_2, який підтримав свою касаційну скаргу, міркування прокурора Пересунька С.В. про залишення судових рішень без змін, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає задоволенню, а касаційна скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і ґрунтуватися на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

У даній справі зазначені вимоги закону судом не було додержано і доводи касаційної скарги адвоката з цього приводу є обгрунтованими.

Як видно з матеріалів справи суд визнав ОСОБА_1 винним у необережному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, оскільки він у порушення Правил дорожнього руху України рухався по тротуару на велосипеді, де зіткнувся з потерпілим ОСОБА_2

Згідно з висновком експерта ОСОБА_2 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді різаної рани проксимального міжфалангового суглобу третього пальця лівої кісті з ушкодженням сухожилля глибокого згибача третього пальця лівої кісті.

Цим же висновком встановлено, що травма третього пальця лівої кісті, яка мала місце у ОСОБА_2, відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що призвела до 15% стійкої втрати працездатності.

Разом із тим, відповідно до положень кримінально-процесуального законодавства висновок експерта підлягає оцінці з точки зору як обгрунтованості й правильності висновків у ньому так і дотримання норм закону під час проведення експертизи.

Суд, всупереч вимогам кримінально-процесуального закону, ретельно не оцінив обґрунтованість і правильність такого висновку, не звернув увагу на його неузгодженість з іншими матеріалами справи.

Надаючи перевагу висновку експерта як джерелу доказів, суд залишив поза увагою, що відповідно до медичних вказівок Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проведення цієї експертизи тільки за медичними документами (історії хвороби, індивідуальній карті амбулаторного хворого тощо) допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості. Використання копій і виписок дозволяється лише за умови засвідчення їх підписом лікаря і печаткою лікувального закладу.

Як убачається з висновку експерта, він був зроблений на підставі акту судово-медичного дослідження (обстеження) від 11 січня 2008 року (а. с. 40), яке в свою чергу було проведено на підставі медичної документації на ім’я ОСОБА_2 (а. с. 30) – медичної картки амбулаторного хворого та двох медичних довідок.

При цьому зазначено, що надана медична картка на ім’я ОСОБА_2 не містить номеру і назви лікувального закладу (поліклінніки).

Крім того, як убачається з акту судово-медичного дослідження, одужання ОСОБА_2 відбувалося без надання йому медичної допомоги, оскільки лікування йому не призначалося, а під час відвідування ним лікаря, останній лише фіксував стан хворого за його суб’єктивними скаргами.

Із медичної довідки ЦРП Дарницького району м.Києва, виданої на ім’я ОСОБА_2 також без номеру і дати, видно що він перебував на лікуванні у хірурга з діагнозом різана рана третього пальця лівої кісті з неповною згинальною контрактурою третього пальця лівої кісті з порушенням його чутливості.

Друга довідка видана ОСОБА_2 КМКЛ №3 про те, що він консультувався з приводу застарілого ушкодження сухожилля глибокого згибача третього пальця лівої кісті.

Протягом досудового слідства і в суді ОСОБА_1 заперечував можливість настання таких наслідків від його дій. При цьому посилався на те, що швидку допомогу ОСОБА_2 надавалося у травмопункті і йому було поставлено діагноз "різана рана третього пальця лівої кісті" без ушкодження сухожилля.

Як видно з показань потерпілого ОСОБА_2 першу медичну допомогу йому надавали у травмопункті, де йому обробили рану, зашили палець, надали відповідну довідку, у подальшому він наблюдався у хірурга, тривалий час був на лікарняному, а десь після 30 днів після даної пригоди було діагностовано пошкодження сухожилля.

Згідно з довідкою травмпункту МКЛ №1 м.Києва від 31 серпня 2007 року, виданої о 19-ій год. 30 хв., ОСОБА_2 в ДТП отримав різану рану третього пальця лівої кісті (а. с. 22).

На зроблений у подальшому запит до медичної установи, де ОСОБА_2 надавалася швидка допомога відразу після події, також підтверджено саме такий діагноз із зазначенням того, що сухожилки третього пальця лівої кісті пошкоджені не були (а. с. 160).

Суд визнав, що ця довідка не може бути належним доказом, оскільки видана більше як через один рік, без дослідження медичних документів потерпілого ОСОБА_2 і носить загальний характер.

Проте, із таким висновком суду погодитися не можна, оскільки лист за підписом заступника головного лікаря та завідуючого травмопунктом Київської міської клінічної лікарні №1 виданий на підставі даних, зареєстрованих на час звернення ОСОБА_2 до цієї лікувальної установи, які обов’язково зберігаються лікувальним закладом.

За наявності таких суперечностей у медичній документації та сумнівів у обвинуваченого та його захисника щодо правильності висновку експерта і які заявляли клопотання про проведення повторної експертизи, суду належало більш ретельно дослідити питання заподіяної фізичної шкоди, з’ясувати чи не було помилки з боку лікарів при встановленні діагнозу ОСОБА_2, у тому числі й під час надання швидкої допомоги, чи не стала стійка втрата працездатності до 15% наслідком несвоєчасного встановлення правильного діагнозу з наданням відповідної медичної допомоги.

Від належного дослідження цих обставин залежить правильність висновку суду щодо винності ОСОБА_1

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_1 не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час якого необхідно ретельно перевірити вищевказані обставини, детально проаналізувати та оцінити наявні докази у їхній сукупності, на підставі цього вирішити питання про наявність або відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 128 КК України.

У зв’язку з тим, що судові рішення скасовуються, а справа повертається на новий судовий розгляд, доводи касаційної скарги потерпілого ОСОБА_2 щодо його позовних вимог мають бути розглянуті після встановлення судом винуватості або невинуватості ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів –

касаційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 задовольнити, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Дарницького районного суду м.Києва від 24 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м.Києва від 25 червня 2009 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.