Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В. (головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови №№ 47,48 від 3 квітня 2013 року про притягнення позивача до відповідальності за порушення валютного законодавства.

В обґрунтування позову зазначало, що відповідачем безпідставно застосовані штрафні санкції у зв'язку зі здійсненням його філією переказів в іноземній валюті за межі України, оскільки, як вважає позивач, послуга з бронювання готелів була придбана клієнтом не з метою реалізації третім особам, а для власних потреб (для власних працівників), зазначені витрати не можна віднести до операції з оплати імпорту послуг, операція є неторговельною і банком правильно відображено зазначену операцію у статистичній звітності за формою № 555 з кодом мети переказу 31 - інші операції та коментарем "проживання в готелі у відрядженні".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року провадження в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Національного банку України в особі Управління Національного банку в Одеській області в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 3 квітня 2013 року № 48 закрито.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відділом валютного контролю та ліцензування Управління Національного банку України в Одеській області здійснено позапланову камеральну перевірку дотримання позивачем у 4 кварталі 2012 року встановленого порядку формування та подання до Національного банку України та його територіальних управлінь звітності про валютні операції, та встановлено порушення вимог статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного реагування і валютного контролю" та Правил організації статистичної звітності.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем допущено помилки у показнику колонки 5 "Код мети переказу іноземної валюти" звіту за формою № 555 за 12 жовтня 2012 року.

У зв'язку з цим, відповідачем 3 квітня 2013 року винесено постанову № 47 про притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог валютного законодавства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у звіті за формою № 555 по Одеській області за 12 жовтня 2012 року банком надано інформацію про виконання операції з переказу коштів в іноземній валюті у сумі 26220 російських рублів за межі України зі свого коррахунку за дорученням клієнта з кодом ЄДРПОУ 31185934 із зазначенням у колонці 5 цифрового коду мети переказу іноземної валюти - 31 (за іншими операціями).

12 жовтня 2012 року на підставі платіжного доручення в іноземній валюті від 11 жовтня 2012 року №(MUR) 3269 - Українська асоціація виробників технічних газів "УА-СІГМА" виконано операцію з переказу коштів в іноземній валюті у сумі 26220 російських рублів з метою сплати за надані послуги відповідно до умов договору від 24 жовтня 2006 року № 0/28-10 з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 11 листопада 2007 року та від 1 вересня 2008 року, згідно з рахунком від 27 вересня 2012 року № 12472 на суму 26220 російських рублів за бронювання проживання в готелі "Измайлов Вега" м. Москва.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, інформацію про виконання операції з переказу коштів в іноземній валюті у сумі 26220 російських рублів за межі України з коррахунку банку за дорученням клієнта з кодом за ЄДРПОУ 31185934 у звіті на відповідну звітну дату, слід було надати із зазначенням у колонці 5 цифрового коду мети переказу іноземної валюти - 21.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 року № 679-XIV (далі - Закон № 679-XIV (679-14) ), Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом та іншими законами України.

Згідно із статтею 14 Закону № 679-XIV, Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

Відповідно до пункту 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) , імпортом є купівля (у тому числі у не грошовій формі), українськими суб'єктами підприємницької діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за межами України.

Послуги у зовнішньоекономічній діяльності - це економічні відносини між двома сторонами-резидентами та нерезидентами України (наказ, Держстандарт від 2 червня 1997 року № 324 (v0324217-97) "Державний класифікатор України. Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності ДК 012-97"). Готельні послуги є видом послуг відповідно наведеного класифікатора, впровадження якого забезпечує проведення статистичних обстежень послуг зовнішньоекономічної діяльності та аналізу статистичної інформації щодо експорту-імпорту послуг (складання платіжних балансів України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, договір від 24 жовтня 2006 року № 0/28-10 є зовнішньоекономічним договором, який укладений українським суб'єктом підприємницької діяльності - Українською асоціацією виробників технічних газів "УА-СІГМА" (замовник) з іноземним суб'єктом господарської діяльності - ООО "Городская служба бронирования" (виконавець), та предметом якого, є саме надання послуг для замовника.

Відповідно до пункту 11 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281 (z0950-05) (із змінами), до неторговельних операцій відноситься - оплата витрат, пов'язаних з відрядженням за кордон.

У пункті 1.3 глави 1 Правил використання готівкою іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року № 200 (z0656-07) (із змінами), визначено, що витрати на відрядження працівників за кордон - це оплата дозволів на в'їзд (віз), добових, витрат, пов'язаних з найманням житлового приміщення, транспортних та інших витрат за кордоном, та пов'язані з видачею уповноваженим банком готівкової іноземної валюти на підставі заяви на видачу готівки, доручення повноважному представнику на отримання іноземної валюти в касі уповноваженого банку та листа-розрахунку, який містить такі дані: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) осіб, які виїжджають за кордон; розрахунок витрат.

Тобто, витрати на відрядження проводяться з використанням готівкової іноземної валюти, отриманої в касі уповноваженого банку.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що операція з перерахування 12 жовтня 2012 року на підставі платіжного доручення в іноземній валюті від 11 жовтня 2012 року №( MUR) 3269 Українською асоціацією виробників технічних газів "УА-СІГМА" на користь ООО "Городская служба бронирования", не є оплатою витрат на відрядження, а тому суди обґрунтовано не взяли до уваги посилання позивача про те, що зазначена вище операція є неторговельною операцією.

З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оскаржена позивачем постанова № 47 від 3 квітня 2013 року прийнята відповідачем в межах компетенції, в порядку, визначеному законодавством, а тому відсутні підстави для її скасування.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.