Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 24 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Вінницької області на вирок Барського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1

зазначеним вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця с. Грималів Густинського району Тернопільської області,

мешканця с. Балки Барського району Вінницької області, раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст. 271 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850грн.

ОСОБА_1 визнано винуватим у порушенні вимог законодавства про охорону праці, що потягло загибель людини, тобто у злочині, вчиненому за таких обставин.

ОСОБА_1 будучи засновником та керівником селянсько-фермерського господарства "Садівник", наділеним згідно із Статутом СФГ організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими обов’язками, зобов’язаний був відповідно до вимог ч.2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України "Про охорону праці" забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці робітників.

Однак, неналежно виконуючи свої службові обов’язки через несумлінне ставлення до них, ОСОБА_1 умисно не забезпечив функціонування системи управління охорони праці на підприємстві: не призначив особу, відповідальну за технічний стан та безпеку експлуатації газового обладнання, не розробив положення - інструкцію з організації і проведення контролю за експлуатацією газового обладнання щодо періодичності і обсягу проведення перевірок, порядку виявлення й усунення порушень, визначення стану обладнання та приладів, і допустив експлуатацію газобалонної установки без прийняття її в експлуатацію, без організації технічного обслуговування газової плити з несправною запірною арматурою, не організував проведення з ОСОБА_2, який працював охоронником у СФГ "Садівник", інструктажів і перевірок знань з охорони праці, чим порушив вимоги п.п.1.3.2, 4.9.1, 4.9.5,4.9.14 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 254 від 1 жовтня 1997 (z0318-98) року.

У результаті вказаних порушень, у газовій плиті виникла несправність запірної арматури індивідуальної балонної установки, що знаходилася в приміщенні охорони СФГ "Садівник" у с. Буцні Барського району Вінницької області, яка вчасно виявлена й усунута не була, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_2 стався витік газу і в зазначеному приміщенні виникла пожежа, під час якої загинув ОСОБА_2

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

У касаційному поданні заступник прокурора Вінницької області посилається на порушення судом вимог ст. 334 КПК України в тій частині, що судом не було дано належної оцінки зібраним по справі доказам і у вироку не викладено доказів на обґрунтування доведеності вини засудженого у вчиненні злочину. Окрім того, прокурор вказує на безпідставне застосування судом щодо ОСОБА_1 ст. 69 КК України, внаслідок чого йому за ч. 2 ст. 271 КК України призначено інший більш м’який вид основного покарання, ніж передбачене санкцією цієї статті, тобто покарання у виді штрафу, та безпідставно не застосовано додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає тяжкості злочину та даним про особу засудженого внаслідок м’якості. Просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину, форми вини і мотивів злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази та доводи підсудного. Суд зобов’язаний також мотивувати призначення покарання, в тому числі перехід до іншого більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України (2341-14) , що передбачає відповідальність за злочин.

Суд порушив зазначені вимоги закону та, окрім того, не врахував роз’яснення, викладені в п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" від 29.06.1990 року № 5 (v0005700-90) , відповідно до яких необхідно обґрунтовувати конкретними доказами обвинувачення, визнане судом доведеним, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого, назви проведеної експертизи або переліком джерел доказів тощо.

Так, з матеріалів справи і протоколу судового засідання видно, що ОСОБА_1 під час досудового слідства вину визнавав частково, зазначаючи, що причиною пожежі стала необережність ОСОБА_2., який у нетверезому стані не загасив недопалок, а в суді ОСОБА_1 дав показання лише про те, що не знав про несправність газового обладнання, а ОСОБА_2 не був оформлений на роботу за відсутності у нього документів.

Ці показання ОСОБА_1 суд виклав і у вироку, вказавши, що підсудний повністю визнав свою вину у вчиненні злочину. Однак при цьому судом не було з’ясовано та не зазначено у вироку, в чому ж конкретно полягало визнання ОСОБА_1 вини в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 271 КК України, тобто в порушенні службовою особою вимог законодавства про охорону праці, що потягло загибель людини.

Окрім того, незважаючи на те, що за викладеними вище показаннями ОСОБА_1 по суті не погоджувався з висновком органів досудового слідства про його винуватість у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 271 КК України, суд у вироку не спростував цих показань ОСОБА_1, даних ним на свій захист, а лише перелічив джерела доказів, якими, на думку суду, підтверджувалась винуватість підсудного, не розкривши їх змісту.

Також суд, пославшись у вироку на показання свідків ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_2, працюючи охоронником СФГ "Садівник", палив цигарки, зловживав спиртними напоями, користувався газовою плиткою та скаржився на несправний в ній кран, не дав ніякої оцінки цим доказам та не зазначив у вироку, які саме обставини по пред’явленому ОСОБА_1 обвинуваченню вони підтверджують або спростовують.

Окрім того, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 271 КК України, суд у вироку виклав повний зміст диспозиції цього закону, а не визначив конкретні кваліфікуючі ознаки цього злочину, наявні в діях ОСОБА_1, виходячи з обставин справи та зібраних і досліджених по справі доказів.

Таким чином, по справі допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду постановити законний і обґрунтований вирок.

Крім того, ОСОБА_1 з порушенням вимог кримінального та кримінально-процесуального закону було призначено покарання, яке, за умови встановлення його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, не відповідає ступеню тяжкості цього злочину та даним про особу засудженого внаслідок м’якості.

Так, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд у вироку вказав про врахування ним тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який раніше не судимий, характеризувався за місцем проживання позитивно, є інвалідом 2 групи, та визнав пом’якшуючими покарання обставинами його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, на підставі чого застосував до ОСОБА_1 ст. 69 КК України і перейшов до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 271 КК України.

Разом з тим, визнаючи пом’якшуючими покарання обставинами щире каяття ОСОБА_1 та активне сприяння розкриттю злочину, поза увагою суду залишилося те, що щире каяття, як одна з пом’якшуючих відповідно до ч.1 ст. 66 КК України обставин, припускає критичну оцінку своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, а активне сприяння розкриттю злочину означає, що винний добровільно в якійсь формі своїми активними діями надає допомогу органам слідства або суду в з’ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття.

Однак, ОСОБА_1 протягом досудового слідства частково визнавав свою вину, висував версію про загибель потерпілого внаслідок власної необережності при користуванні газовим обладнанням та про свою необізнаність в несправності цього обладнання, а тому слід визнати, що суд без належного мотивування визнав пом’якшуючими покарання ОСОБА_1 обставинами його щире розкаяння та сприяння розкриттю злочину.

Окрім того, не призначаючи ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, передбачене як альтернативне в санкції ч. 2 ст. 271 КК України, суд також не навів у вироку мотивів свого рішення, не звернувши при цьому уваги на те, що за пред’явленим ОСОБА_1 обвинуваченням, визнаним судом доведеним, той учинив злочин, пов’язаний із зайняттям посади керівника СФГ "Садівник".

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду про призначення ОСОБА_1 основного покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу та без додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю не можна визнати законним і обґрунтованим, у тому числі внаслідок м’якості.

З огляду на наведене, касаційне подання прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, то покарання має бути призначено з урахуванням вимог закону та відповідати ступеню тяжкості вчиненого й особі засудженого.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Вінницької області задовольнити.

Вирок Барського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.