Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 19 листопада 2009 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої і апеляційної інстанції, та касаційною скаргою представника ВАТ "Луцький райагропостач" Салецької Л.Ф. на постанову Луцького міськрайонного суду від 21 жовтня 2008 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 і скасовано постанову заступника прокурора Волинської області від 24 липня 2008 року про порушення кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем та умисного невиконання судового рішення колишніми службовими особами ТзОВ "Авгур" за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 382 КК України і відмовлено в порушенні кримінальної справи та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 3 листопада 2008 року, якою постанову місцевого суду залишено без зміни,

Постановою заступника прокурора Волинської області від 24 липня 2008 року кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем та умисного невиконання судового рішення колишніми службовими особами ТзОВ "Авгур" порушено у зв’язку з тим, що відповідно до умов інноваційного договору від 3 липня 1998 року, укладеного між Волинським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду України та ТзОВ "Авгур", останнє, для провадження нових технологій виробництва сучасних теплоізоляційних матеріалів отримало 2,1 млн. грн. державних коштів. Згідно подальших змін і доповнень до вказаного договору, ТзОВ "Авгур" зобов’язано було повернути кошти до 30 липня 2004 року. Проте, на момент порушення кримінальної справи, зазначені кошти інноваційній компанії (правонаступнику фонду) не повернуто.

Рішенням господарського суду Волинської області від 9 червня 2005 року стягнуто з ТзОВ "Авгур" на користь інноваційної компанії 2360212,93 грн. збитків, заподіяних в результаті невиконання умов договору. Після вступу даного рішення в законну силу, 9 березня 2006 року судом було видано наказ про примусове стягнення з ТзОВ "Авгур" вказаної суми.

З метою ухилення від виконання даного наказу службовими особами ТзОВ "Авгур" було організовано процедуру банкротства товариства і рішенням господарського суду Волинської області від 5 грудня 2006 року товариство визнано банкрутом.

Таким чином колишні службові особи ТзОВ "Авгур", зловживаючи своїм службовим становищем, умисно з корисливих мотивів не виконали зобов’язання по інноваційному договору та рішення господарського суду Волинської області від 9 червня 2005 року.

У касаційному поданні прокурор стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а на момент порушення кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем та умисного невиконання судового рішення колишніми службовими особами ТзОВ "Авгур" були всі передбачені ст. 94 КПК України законні приводи і підстави до її порушення, однак вони не були прийняті до уваги місцевим та апеляційним судом. У зв’язку з цим просить постанову місцевого суду та ухвалу апеляційної інстанції скасувати і направити матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 на новий судовий розгляд.

Доводи і прохання касаційної скарги представника ВАТ "Луцький райагропостач" Салецької Л.Ф. аналогічні доводам і проханню касаційного подання прокурора.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання та вважав, що касаційна скарга Салецької Л.Ф. підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню за таких підстав.

За змістом ч.1 ст. 98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання, зобов’язані винести постанову про порушення кримінальної справи.

Як убачається з матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, та матеріалів провадження за скаргою ОСОБА_1, приводом до порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину, а підставою – матеріали перевірки, в ході якої встановлено достатні дані, які вказують на наявність в діях колишніх службових осіб ТзОВ "Авгур" ознак злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 382 КК України.

Висновок місцевого суду про незаконність порушення кримінальної справи з огляду на те, що вона порушена по факту зловживання службовим становищем та умисного невиконання судового рішення колишніми службовими особами ТзОВ "Авгур" за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 382 КК України, а не щодо конкретних службових осіб цього органу, є безпідставним, оскільки відповідно до вимог ст. 98 КПК України кримінальна справа порушується щодо конкретної особи у випадку, якщо на момент її порушення таку особу встановлено.

Оскільки, з матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, та матеріалів провадження за скаргою ОСОБА_1 вбачається, що управляти ТзОВ "Авгур", тобто здійснювати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, мали право ряд службових осіб цього товариства, а тому встановити з чиєї саме вини не повернуто інноваційному фонду грошові кошти, можливо встановити тільки в ході досудового слідства.

Таким чином на момент порушення кримінальної справи конкретна службова особа не була встановлена, а тому порушення її за фактом вчинення злочину не суперечить вимогам закону.

Посилання суду на те, що порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину обмежило права ОСОБА_1 на захист своїх інтересів, не відповідає дійсності, оскільки суд першої інстанції прийняв її скаргу на постанову про порушення кримінальної справи і розглянув по суті, тим самим забезпечивши право на оскарження постанови про порушення кримінальної справи.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про скасування постанови про порушення кримінальної справи з тих мотивів, які наведені у постанові, колегія суддів вважає безпідставним, у зв’язку з чим обгрунтованими слід визнати доводи прокурора та Салецької Л.Ф. щодо незаконності цього рішення.

Переглядаючи дану справу за апеляціями прокурора та Салецької Л.Ф. апеляційний суд не звернув увагу на зазначені недоліки, допущені судом першої інстанції та залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши справу з порушеннями вимог ст. 236-8 КПК України, дійшли передчасного висновку про незаконність постанови про порушення кримінальної справи, постанова місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд.

Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно розглянути подану скаргу у відповідності до вимог ст. 236-8 КПК України, перевірити наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення зазначеної постанови, та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, постановити законне, обгрунтоване і справедливе рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції, та касаційну скаргу представника потерпілого голови ВАТ "Луцький райагропостач" Салецької Л.Ф. задовольнити.

Постанову Луцького міськрайонного суду від 21 жовтня 2008 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 і скасовано постанову заступника прокурора Волинської області від 24 липня 2008 року про порушення кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем та умисного невиконання судового рішення колишніми службовими особами ТзОВ "Авгур" за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 382 КК України та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 3 листопада 2008 року - скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.