Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 19 листопада 2009 року справу за касаційним поданням заступника прокурора Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 5 травня 2009 року, -

15 січня 2009 року старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА в Тернопільській області за результатами виїзної позапланової документальної перевірки комунального автотранспортного підприємства Тернопільської міської ради з питань правильності нарахування та своєчасності сплати збору за забруднення природного навколишнього середовища за період часу з 1 липня 2005 року по 30 червня 2008 року та матеріалами дослідчої перевірки, проведеної органом дізнання ГВ ПМ Тернопільської ОДПІ, винесено постанову про порушення кримінальної справи за фактом ухилення від сплати обов’язкових платежів до бюджету у особливо великих розмірах щодо директора комунального автотранспортного підприємства Тернопільської міської ради ОСОБА_1 та головного бухгалтера зазначеного підприємства ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2009 року зазначену вище постанову слідчого скасовано та відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо зазначених вище осіб за фактом умисного ухилення протягом 2006 року – першого півріччя 2008 року від сплати до бюджету обов’язкових платежів в особливо великих розмірах, а саме, збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 5 875 937 гривень 98 копійок, на підставі п. 2 ч.1 ст. 6 КПК України у зв’язку з відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 5 травня 2009 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального та кримінального законів, просить скасувати оскаржувані судові рішення. Своє прохання мотивує тим, що кримінальну справу було порушено за наявності достатніх приводів та підстав, передбачених ст. 94 КПК України. Зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції вдався до аналізу та оцінки доказів у справі, а відмовивши в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, дослідивши питання узгодженості податкових зобов’язань і дійсності укладених правочинів, суд взагалі вийшов за межі своїх повноважень.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання частково, вважав, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про залишення касаційного подання без задоволення, а оскаржуваних судових рішень – без зміни, перевіривши матеріали судової справи за скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на постанову про порушення кримінальної справи та матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Твердження прокурора про те, що судом першої інстанції під час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи було допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, є обґрунтованим.

Суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність постанови про порушення кримінальної справи вимогам ст. 94 КПК України, оскільки в матеріалах дослідчої перевірки відсутні приводи і підстави для порушення кримінальної справи. Наведене суд мотивував тим, що на податкові повідомлення рішення № 0001932304/075446 від 26 листопада 2008 року та № 0001932304/15883 від 28 січня 2009 року про застосування до комунального автотранспортного підприємства Тернопільської міської ради штрафних санкцій було подано адміністративний позов до Тернопільського окружного адміністративного суду. Суд також зазначив, що для порушення кримінальної справи за ст. 212 КК України не є достатнім наявність встановленого податковими органами податкового зобов’язання, а обвинувачення особи за цією статтею не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу, якщо воно оскаржено платником податку, до остаточного рішення суду.

Однак, такий висновок не ґрунтується на положеннях підпункту 5.2.6 пункту 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки зазначене положення закону стосується обґрунтування обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків оскарженим рішенням контролюючого органу, а не винесення постанови про порушення щодо цієї особи кримінальної справи.

Зазначаючи, що керівництво Тернопільської міської ради протягом 2006-2008 років не зверталося до місцевої державної адміністрації за отриманням лімітів і не отримувало дозволу на розміщення твердих побутових відходів, а останні вивозились і розміщувались на сміттєзвалищі без належних правових підстав, суд у порушення вимог ст. 236-8 КПК України вдався до оцінки зібраних матеріалів та з’ясування фактичних обставин справи.

Відмовляючи у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України, суд вирішив питання щодо відсутності в діях останніх складу злочину, яке у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону підлягало вирішенню при розгляді справи по суті.

Статтею 94 КПК України передбачено як підставу для порушення кримінальної справи наявність достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину, а не складу злочину.

Про наведені вище порушення закону прокурор зазначав у апеляції на постанову суду першої інстанції. Однак, у порушення ст. 377 КПК України апеляційний суд не встановив та не усунув їх.

У зв’язку з істотним порушення кримінально-процесуального закону постанова місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно неухильно дотриматися вимог ст. 236-8 КПК України та прийняти законне рішення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від 5 травня 2009 року скасувати, а справу за скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на постанову про порушення кримінальної справи направити на новий судовий розгляд.