Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Чалого С.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.12.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.12.2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.12.2015 року - без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.12.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Харківською митницею Державної фіскальної служби України подано заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.01.2015 року уповноваженою особою ПП "Спецімпекс" до митного оформлення подано електронну митну декларацію № 807100000/2015/002109 на товар: "Покриття з деревинно-полімерного композиту". За результатами здійснення митного контролю за вказаною митною декларацією Харківською митницею Державної фіскальної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27.01.2015 року № 807000011/2015/000153/2, яким збільшено митну вартість задекларованого товару.

25.09.2015 року Харківською митницею Державної фіскальної служби України винесено постанову у справі про порушення митних правил № 249/80700/15, якою директора ПП "Спецімпекс" ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статті 485 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 3904,23 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправною та скасування постанови від 25.09.2015 року № 249/80700/15.

Відповідно до частин 1, 3 статті 7 Митного Кодексу України, державна митна справа охоплює встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів тощо.

Згідно із частиною 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частиною 1 статті 266 Митного кодексу України передбачено, що декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України (2755-17) , сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 статті 271 Митного Кодексу України, мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України (2755-17) та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із пунктом 1 частин 1 статті 276 Митного кодексу України, платником мита є, зокрема, особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 180.1 статті 180 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є зокрема особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України (4495-17) .

Пунктом 206.1 статті 206 Податкового кодексу України встановлено, що під час ввезення товарів на митну територію України суми податку на додану вартість підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відповідно до пункту 16.1.4 п.16.1 Податкового кодексу України (2755-17) , платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із статтею 278 Митного кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Частиною 7 статті 55 Митного Кодексу України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товару.

Відповідно до частини 6 статті 307 Митного кодексу України, фінансова гарантія як забезпечення сплати митних платежів не надається, якщо сума митних платежів, що підлягають сплаті, не перевищує суму, еквівалентну 1000 євро.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про те, що звільнення особи, відповідальної за сплату митних платежів, від надання фінансової гарантії як забезпечення сплати митних платежів, звільняє таку особу від внесення коштів на відповідний рахунок або в касу органу доходів і зборів (грошової застави), та не звільняє від належного та вчасного виконання обов'язку зі сплати митних платежів.

Відповідно до статті 485 Митного кодексу України, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Враховуючи, що позивач мав сплатити у строк, визначений законом та зазначений митній декларації від 27.01.2015 року № 807100000/2015/002190, різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митницею, однак не сплатив дані платежі, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що в діях позивача є склад правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, так як ОСОБА_2, перебуваючи на посаді директора ПП "Спецімпекс", вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, та полягали у несплаті митних платежів у строк, встановлений законом, що спричинило недобори митних платежів на загальну суму 1301,41 грн., отже відсутні підстави для скасування постанови Харківської митниці Державної фіскальної служби України від 25.09.2015 року № 249/80700/15.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.12.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.