Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 19 листопада 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними поданням прокурора та скаргою законного представника ОСОБА_1. - ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 22 липня 2009 року, яким частково скасовано вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 квітня 2009 року про засудження

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

судимого 5 серпня 2008 року

за ч. 3 ст. 152, ст. 69, ч. 2 ст. 153, ст. 70 КК України

на п’ять років позбавлення волі, на підставі ст. 75,

ст. 104 КК України звільненого від відбування

покарання з випробуванням на два роки іспитового строку,

за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на п’ять років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено п’ять років позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України до покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком від 5 серпня 2008 року і остаточно за сукупністю вироків йому призначено шість років позбавлення волі,

і

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,

не маючого судимості,

за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням на два роки іспитового строку та покладено обов’язки, передбачені п. п. 3, 4 ст. 76 КК України,

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 12 липня 2008 року вдерся до будинку ОСОБА_4., що по АДРЕСА_1, і таємно викрав золоті вироби на суму 1.212 грн.

14 липня 2008 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з Зуєвим, обидва у стані сп’яніння, біля будинку по вул. Леніна, 16 у м. Козятині, застосовуючи до ОСОБА_5. насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоров’я, заволоділи грошима останнього в сумі 1.100 грн.

10 серпня 2008 року ОСОБА_1 знову вдерся до будинку ОСОБА_4., що по АДРЕСА_1, і таємно викрав 1.100 грн.

Апеляційний суд своїм вироком призначив ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України три роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України чотири роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів покарання –чотири роки позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України в строк покарання зарахував покарання, призначене вироком від 5 серпня 2008 року, і за сукупністю злочинів призначив п’ять років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточне покарання – п’ять років два місяці позбавлення волі. У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1. апеляційний суд залишив без зміни. Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2. в апеляційному порядку не переглядався.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1. з направленням справи щодо нього на новий апеляційний розгляд. Не оспорюючи правильності встановлення судом фактичних обставин справи та юридичної оцінки злочинних дій винуватого, вважає, що апеляційний суд призначив ОСОБА_1 надмірно м’яке покарання. Крім того, звертає увагу на порушення апеляційним судом кримінально-процесуального закону.

У касаційній скарзі законний представник ОСОБА_1. - ОСОБА_3 просить змінити вирок апеляційного суду та призначити ОСОБА_1 більш м’яке покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Твердить, що досудове і судове слідство було проведено упереджено, з порушенням кримінально-процесуального закону, у тому числі тих його норм, що регулюють право засудженого на захист. Кримінальну справу, на її думку, було порушено не уповноваженою на те особою, більшість процесуальних дій проведено без участі захисника. Зазначає, що ОСОБА_1. не мав умислу на вчинення злочинів і в силу віку не розумів значення своїх дій.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, а касаційну скаргу не підтримав, і просив скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1. за м’якістю призначеного винуватому покарання з направленням справи щодо нього на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла до наступного.

Обґрунтовуючи висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, судові інстанції послалися на докази, що містяться у матеріалах справи.

Приймаючи рішення про скасування вироку місцевого суду в частині призначення покарання ОСОБА_1 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкцій ч. 3 ст. 185 і ч. 3 ст. 186 КК України, апеляційний суд послався виключно на те, що він є неповнолітнім, з’явився із зізнанням і повністю відшкодував заподіяну шкоду, а ініціатором злочину був інший засуджений.

Разом із тим, апеляційний суд, як видно вироку, не врахував тих обставин, що ОСОБА_1 раніше судимий, він вчинив два тяжких злочини – крадіжку і грабіж, перебуваючи під слідством у справі про вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 153 і ч. 3 ст. 152 КК України, а ще один тяжкий злочин через п’ять днів після постановлення попереднього вироку щодо нього із застосуванням ст. 75 КК України, він посередньо характеризується, ніде не працював. Даних про те, що ОСОБА_1 добровільно повністю відшкодував потерпілим заподіяну шкоду, в матеріалах справи немає.

Крім того, апеляційний суд, перевіряючи законність вироку в частині засудження ОСОБА_1, в порушення вимог ст. 365 КПК України, зробив висновок, що ініціатором злочину був Зуєв, щодо якого вирок не оскаржувався.

Тому доводи касаційного подання про істотне порушення апеляційним судом кримінально-процесуального закону та надмірну м’якість призначеного ОСОБА_1 покарання є слушними і підлягають задоволенню.

Вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а кримінальна справа – направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи суд має звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх і в разі доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, призначене йому покарання в мінімальних межах санкцій ч. 3 ст. 185 і ч. 3 ст. 186 КК України слід вважати м’яким.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити, касаційну скаргу законного представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Вінницької області від 22 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу щодо нього – направити на новий апеляційний розгляд.