Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 17 листопада 2009 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Борівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2008 року.

Вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Бараново Валківського

району Харківської області,

жителя с. Піски-Радьковські Борівського

району Харківської області,

раніше судимого, останній раз 06 жовтня 2004 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 3 роки 4 місяці,

засуджено до позбавлення волі:

- за ч.1 ст. 263 КК України на два роки шість місяців;

- за ч.2 ст. 263 КК України на два роки;

- за ч.4 ст. 296 КК України на чотири роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на п’ять років.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 судові витрати в сумі 17959,52 грн.

Як визнав суд, у липні 2008 року у денний час, ОСОБА_1., перебуваючи у лісі поблизу с. Піски-Радьківські Борівського району Харківської області, за допомогою металошукача знайшов багнет часів Великої Вітчизняної війни, який переніс до місця свого проживання на АДРЕСА_1, а у серпні 2008 року подарував іншій особі. 07 жовтня 2008 року, вказаний багнет, який є холодною зброєю, був виявлений та вилучений співробітниками міліції.

09 вересня 2008 року приблизно о 16 годині, ОСОБА_1, у лісі на відстані 2 км. від с. Піски-Радьківські Борівського району Харківської області, за допомогою металошукача, знайшов гвинтівку часів Великої Вітчизняної війни без приклада, що є одноствольною нарізною стандартною вогнепальної зброєю системи "Мосіна", калібру 7,62, яку незаконно переніс та зберігав за місцем свого проживання на АДРЕСА_1, до 03 жовтня 2008 року.

У період часу з 13 по 18 вересня у денний час, ОСОБА_1, у лісі поблизу с. Піски-Радьківські Борівського району, за допомогою металошукача знайшов запал (засіб ініціювання), 5 гранат, патрони різного калібру, гільзи, які незаконно переніс до місця свого проживання за вказаною адресою та зберігав до 04 жовтня 2008 року.

21 вересня 2008 року приблизно об 11 годині, ОСОБА_1, перебуваючи на ринку в м. Ізюм Харківської області, у невстановленої особи придбав бездимний та димний мисливський порох вагою 198 г., який також незаконно перевіз та зберігав за місцем свого проживання до 3 жовтня 2008 року.

Крім того, 03 жовтня 2008 року приблизно о 01 годині ночі, ОСОБА_1, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з особливою зухвалістю, прийшов до домогосподарства ОСОБА_2 по АДРЕСА_2. Перебуваючи біля подвір’я, засуджений безпричинно із хуліганських спонукань вчинив один постріл із гвинтівки системи "Мосіна", спрямувавши гвинтівку над будинком потерпілого, та два прицільні постріли в автомобіль "Мitsubishi" L-120, пошкодивши задній борт автомобіля, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 11 170 грн. 69 коп.

Після цього, ОСОБА_1, продовжуючи хуліганські дії, знову здійснив постріл із вказаної гвинтівки у напрямку будинку ОСОБА_2, не реагуючи на зауваження ОСОБА_3, який знаходився неподалік від місця злочину.

В апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1., не оспорюючи висновок суду щодо винності у вчиненні злочинів та кваліфікацію його злочинних дій, просить призначити йому більш м’яке покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Крім того, як видно зі змісту скарги, засуджений вважає, що рішення суду про стягнення судових витрат не є вмотивованим.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у незаконному придбанні, виготовленні зберіганні, носінні та ремонті вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, носінні й збуту холодної зброї та вчинення хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю із застосуванням вогнепальної зброї, за обставин вказаних у вироку, стверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів і засудженим не оспорюється.

Правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1 за ч.ч.1, 2 ст. 263 та ч.4 ст. 296 КК України, сумнівів не викликає.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, урахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засудженого та конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_1 не можливе без ізоляції його від суспільства.

При цьому судом ураховано й пом’якшуючі обставини, на які засуджений вказує у касаційній скарзі, а саме, те, що у вчиненому він зізнався та щиро розкаявся, характеризується позитивно і призначив покарання, яке є необхідним й достатнім.

Підстав для пом’якшення покарання чи застосування ст. 69 КК України не знайдено.

Твердження засудженого про те, що рішення суду про відшкодування судових витрат не є вмотивованим, не можна визнати підставним. Як убачається зі справи, питання про судові витрати вирішено відповідно до вимог ст. 93 КПК України, а сума відшкодування судових витрат підтверджена відповідними розрахунками вартості проведення експертиз у кримінальній справі (т.1 а/с 116, 169, 178, 186, 201, 232, 251, 271).

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1 відмовити.