Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 17 листопада 2009 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на судові рішення, прийняті по його скарзі на постанову дільничного інспектора міліції СДІМ Здолбунівського РВ УМВС України в Рівненській області про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 296, 129 КК України щодо ОСОБА_1,

постановою дільничного інспектора міліції СДІМ Здолбунівського РВ УМВС України в Рівненській області від 03 травня 2009 року за результатами перевірки матеріалів щодо вчинення ОСОБА_1 протиправних дій 17 квітня 2009 року в приміщенні прокуратури Здолбунівського району Рівненської області та 24 квітня 2009 року за місцем проживання гр-ки ОСОБА_2, що надійшли з прокуратури Здолбунівського району Рівненської області, відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за фактом хуліганських дій та погрози вбивством за відсутністю в цих діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 296, 129 КК України.

Як убачається з постанови, в результаті перевірки наданих матеріалів було встановлено, що 17.04.2009 року ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні прокуратури Здолбунівського району, в грубій нецензурній формі висловлювався на адресу її працівників, погрожував їм, чим зірвав роботу прокуратури на 15-20 хвилин. Після цього, у зв'язку з необхідністю уточнення вимог скарг ОСОБА_2, 1928 року народження, поданих від її імені ОСОБА_1 як її представником, помічником прокурора району Сандер Л.М. та практикантом ОСОБА_3 було здійснено 22.04.2009 року виїзд за місцем проживання ОСОБА_2, де на той час перебував і ОСОБА_1 Останній перешкоджав працівникам прокуратури в отриманні пояснень та уточненні вимог ОСОБА_2, виражався на їх адресу в нецензурній формі, погрожував їм розправою, а також, учинивши психологічний тиск на ОСОБА_2, відібрав у неї ручку, порвав бланк її пояснень, довівши її до сліз.

Оцінивши зазначені матеріали, дільничний інспектор міліції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочинів, передбачених ст.ст. 296, 129 КК України, оскільки ним не було грубо порушено громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом; його погрози вбивством не носили реального характеру і не давали підстав побоюватись їх здійснення, а тому визнано, що в діях ОСОБА_1 вбачалися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Зазначена постанова від 03.05.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 була ним оскаржена до Здолбунівського районного суду Рівненської області.

Постановою судді Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 травня 2009 року скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд указав, що оскаржувана постанова про відмову в порушенні кримінальної справи винесена відповідно до вимог ст.ст. 97, 99 КПК України, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 11 червня 2009 року апеляція ОСОБА_1 залишена без задоволення, а постанова судді Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 травня 2009 року - без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Стверджує про невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, за якими він не вчиняв дій, зазначених у постанові дізнавача. Доводить, що працівники прокуратури, на підставі пояснень яких дізнавачем прийнято рішення, дали неправдиві показання, в яких обмовили його. Також зазначає, що судом не було належним чином повідомлено його про час та місце розгляду його апеляції, чим порушено його права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-2 КПК України суддя, розглядаючи скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, повинен дослідити матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, і в залежності від того, чи були виконані вимоги ст. 99 КПК України, прийняти рішення про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або залишити скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 КПК України при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб.

Згідно зі ст. 94 КПК України кримінальна справа може бути порушена лише за наявності достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину.

Як убачається з матеріалів справи, зазначені вимоги закону було дотримано. На підставі перевірки матеріалів про поведінку ОСОБА_1 під час його перебування в приміщенні прокуратури Здолбунівського району і за місцем проживання ОСОБА_2 дізнавач дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх даних, які б свідчили, що ОСОБА_1 було вчинено дії, що містили ознаки грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувалися особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, а також погрози вбивством, тобто про відсутність достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочинів, передбачених ст.ст. 296, 129 КК України.

З постанови судді Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 травня 2009 року видно, що при розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи суддя дослідив всі необхідні матеріали та на підтвердження дотримання дізнавачем вимог ст.ст. 94, 99 КПК України при винесенні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 і відсутності підстав до її порушення, навів у своїй постанові відповідні мотиви, з якими погоджується і колегія суддів.

Окрім того, зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 убачається, що він не заперечує правильність рішення про відмову в порушенні щодо нього кримінальної справи, але оспорює вчинення ним адміністративного правопорушення і достовірність пояснень про це працівників прокуратури, на підставі яких й було зроблено такий висновок. Однак ці доводи не впливають на правильність судових рішень, прийнятих по скарзі на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, а можуть бути перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в разі притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.

Істотних порушень судами вимог кримінально-процесуального закону при розгляді скарги ОСОБА_1 та його апеляції на рішення місцевого суду не виявлено.

Посилання ОСОБА_1на те, що місцевим та апеляційним судом його не було повідомлено належним чином про час і місце розгляду його апеляції, безпідставні, оскільки, як убачається з матеріалів розгляду судом скарги ОСОБА_1, йому 03.06.2009 року було направлено відповідне повідомлення за №248 (а.с.131).

З огляду на викладене, підстав для призначення справи до розгляду з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України, немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 .