Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на судові рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Вироком Суворівського районного суду м. Херсона від 15 серпня 2008 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

раніше не судимого,

- за ч.2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - 5 років і 6 місяців позбавлення волі;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця й мешканця АДРЕСА_1,

раніше не судимого,

та

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця й мешканця АДРЕСА_1,

раніше не судимого,

засуджено кожного:

- за ч.2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визначено кожному остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Постановлено стягнути на користь потерпілого ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно 150 грн. та на відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_1 – 10000 грн., з ОСОБА_3 – 3000 грн. та з ОСОБА_2 – 2000 грн.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

22 вересня 2007 року, близько 23 год. 30 хв., ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, будучи в стані алкогольного сп’яніння, перебуваючи на алеї біля атракціонів парка ім.Леніна в м.Херсоні, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, на ґрунті виниклих неприязних стосунків умисно завдали ОСОБА_5 численні удари ногами по голові та шиї, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть ОСОБА_5, труп якого було знайдено в цей же день близько 23 год. 55 хв.

Вони ж, після спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5, скориставшись безпорадним станом потерпілого, таємно викрали його мобільний телефон "Nokia N71" вартістю 1000грн. і золотий ланцюжок вартістю 150грн., спричинивши матеріальну шкоду на суму 1150грн.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 4 листопада 2008 року вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без зміни.

У касаційному поданні заступник прокурора Херсонської області доводить про призначення ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 надмірно м’якого покарання внаслідок безпідставного застосування ст. 69 КК України. Просить судові рішення щодо них скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку злочинів і юридична кваліфікація їх дій у касаційному поданні не заперечуються.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65, 69 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. За наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу (2341-14) за цей злочин. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покарання, місцевий суд послався як на пом’якшуючі їх покарання обставини на те, що вони усвідомили скоєне ними, позитивно характеризувалися, вчинили злочини вперше в молодому віці, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вчинили злочини, будучи неповнолітніми, а також на їх соціальний статус. Зазначені обставини місцевий суд визнав такими, що давали підстави для застосування щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 статті 69 КК України і призначення їм покарання за ч. 2 ст. 121 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цього кримінального закону.

Однак суд не навів у вироку даних, на підставі яких дійшов висновку про усвідомлення засудженими скоєного. У той же час з матеріалів справи видно, що вони переживань з приводу вчиненого, в тому числі при проведенні судово-психіатричних експертиз, не виявляли (крім ОСОБА_1), вину визнавали частково, заперечували проти цивільного позову потерпілого, а тому визнання цієї обставини такою, що пом’якшувала їх покарання, є сумнівним.

Також, пославшись як на пом’якшуючу покарання обставину на соціальний статус ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, суд не розкрив, що саме він мав на увазі, і не зазначив, яким чином це знижувало ступінь тяжкості вчиненого ними злочину і вплинуло на призначення їм покарання.

Окрім того, суд не взяв до уваги й те, що поряд з позитивними характеристиками ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в матеріалах справи містились й інші їх характеристики, яким належало дати відповідну оцінку.

Як правильно зазначено у касаційному поданні, при призначенні засудженим покарання судом фактично не було враховано ступеня тяжкості двох злочинів, скоєних ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які відносились до категорії тяжкого і середньої тяжкості, та обставини справи, за якими вони з ініціативи ОСОБА_1, діючи втрьох, у процесі сварки, що виникла з незначного приводу, побили ОСОБА_5, 1985 року народження, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя і здоров’я, та, скориставшись безпорадним станом потерпілого, викрали його майно та пішли з місця події, залишивши потерпілого без допомоги, внаслідок чого загинула молода людина.

Недостатньо судом ураховано й обтяжуючу покарання обставину – вчинення ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також позицію потерпілого ОСОБА_4 (а.с. 400, 436зв.)

Таким чином, призначаючи ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України, суд належним чином не мотивував своє рішення про застосування щодо них ст. 69 КК України, внаслідок чого безпідставно застосував цю норму закону і призначив їм за цей злочин і за сукупністю злочинів за розміром таке покарання, яке через його м’якість не можна визнати необхідним й достатнім для виправлення засуджених і попередження вчинення нових злочинів.

На зазначене не звернув уваги й апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку.

Тому на підставі п.3 ч.1 ст. 398 КПК України судові рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді справи у разі визнання ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 винуватими у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 121, ч.2 ст. 185 КК України, суду належить повною мірою врахувати тяжкість цих злочинів, дані про особу засуджених і обставини, що пом’якшують та обтяжують їх покарання, та призначити їм покарання за розміром таке, що відповідало б вимогам ст. 65 КК України.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області задовольнити. Вирок Суворівського районного суду м. Херсона від 15 серпня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 4 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.