Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 17 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 липня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 23 грудня 2008 року щодо засудженого ОСОБА_1,

зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладені обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи.

За ч. ч.1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України ОСОБА_2 виправдано.

Згідно з вироком суду його визнано винуватим та засуджено за те, що він, незаконно придбавши без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб – каннабіс (маріхуану) вагою у висушеному стані 238г незаконно зберігав його за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 до вилучення його працівниками міліції 16 жовтня 2007 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 23 грудня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено в частині вирішення долі речових доказів. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні заступник прокурора Херсонської області вважає, що постановлені по справі судові рішення щодо ОСОБА_1 є незаконними і підлягають скасуванню у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного внаслідок м'якості. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_1 за ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України, належним чином не дослідив та не дав належної оцінки зібраним на досудовому слідстві доказам, які підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні цих злочинів, внаслідок чого безпідставно виправдав його за ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Саленка І.В. на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 і ч. 2 ст. 317 КК України, органи досудового слідства послалися на докази, здобуті в ході проведення 9 та 16 жовтня 2007 року оперативних закупок наркотичних засобів у ОСОБА_1 Зокрема, на показання громадян під псевдонімами - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким було доручено здійснити оперативні закупки; показання свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які брали участь як поняті при проведенні цих оперативних закупок; на дані, що містяться у протоколах оперативних закупок від 9 та 16 жовтня 2007 року, а також на показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_7 й ОСОБА_8 – працівників ВБНОН УМВС України у Херсонській області.

Однак, із повідомлення виконуючого обов’язки начальника відділу прокуратури Херсонської області вбачається, що проведеною прокуратурою області перевіркою додержання оперативними працівниками міліції законності під час провадження оперативно-розшукової діяльності щодо ОСОБА_1 встановлено, що під час проведення цих заходів працівниками ВБНОН УМВС України у Херсонській області було допущено ряд грубих порушень вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12) (а.с. 286).

За таких обставин суд, керуючись роз’ясненнями, що містяться у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) , відповідно до яких обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом, правильно визнав докази, здобуті в ході проведення 9 та 16 жовтня 2007 року оперативних закупок наркотичних засобів у ОСОБА_1, недопустимими та виправдав ОСОБА_1 за ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України.

Крім того, як убачається з постанови слідчого від 22.11.2007 року, ним прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 у частині збуту 9 та 16 жовтня 2007 року особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Наявність цієї не скасованої постанови виключало провадження в кримінальній справі щодо ОСОБА_1 за тим же обвинуваченням.

Безпідставним є і твердження прокурора про неправильність рішення суду щодо виправдання ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 317 КК України.

Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження обвинувачення ОСОБА_1 у наданні приміщення для вживання наркотичних засобів особам під псевдонімами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, органи досудового слідства послалися лише на показання зазначених осіб про те, що частину збутого їм ОСОБА_1 наркотичного засобу 9 та 16 жовтня 2007 року вони вжили в квартирі останнього з його дозволу. Однак цю обставину послідовно як на досудовому слідстві, так і у суді заперечував ОСОБА_1 Інших доказів на спростування позиції ОСОБА_1 органи слідства не навели.

Окрім того, це обвинувачення пов’язане з обвинуваченням у збуті, яке ґрунтується на доказах, одержаних незаконним шляхом. За таких обставин суд обґрунтовано прийняв рішення про виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 317 КК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 липня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 23 грудня 2008 року щодо засудженого ОСОБА_1 – без зміни.