Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 17 листопада 2009 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2009 року щодо ОСОБА_1,

постановою старшого слідчого СВ прокуратури Харківської області від 21 червня 2008 року порушено кримінальну справу щодо завідуючого вугільним складом корпорації "Харківпаливо" ОСОБА_1 за фактом отримання ним хабара шляхом вимагання за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України.

За змістом постанови, приводом до порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_2 від 11.06.2008 року про вимагання завідуючим вугільним складом корпорації "Харківпаливо" ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 10.000 грн. за надання у користування під'їзних залізничних шляхів і території складу для зберігання лісу, а підставою – виявлення за результатами перевірки заяви факту, що ОСОБА_1, працюючи завідуючим вугільним складом корпорації "Харківпаливо", будучи службовою особою, умисно, використовуючи своє службове становище, шляхом вимагання отримав від ОСОБА_2 як хабар 10.000 грн. за надання останньому в користування залізничних шляхів і території складу для зберігання лісу без укладення договору оренди і сплати орендної плати за це.

Ця постанова була оскаржена до Червонозаводського районного суду м.Харкова ОСОБА_1.

Постановою від 08 грудня 2008 року суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову від 21.06.2008 року про порушення щодо нього кримінальної справи.

Зазначена постанова судді була оскаржена ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, який ухвалою від 12 січня 2009 року апеляцію задовольнив, скасував постанову судді місцевого суду від 08.12.2008 року, постанову старшого слідчого СВ прокуратури Харківської області від 21 червня 2008 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, та відмовив у порушенні кримінальної справи.

Як визнав апеляційний суд, у наданих матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу, були відсутні підстави до її порушення, оскільки ОСОБА_1 не був службовою особою та не мав права надавати територію складу в оренду, укладати договори з іншими підприємствами, а також передавати в користування під'їзні залізничні шляхи без дозволу генерального директора корпорації "Харківпаливо".

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, доводить, що кримінальна справа порушена законно та обґрунтовано, оскільки були приводи й підстави для її порушення. Посилається на те, що апеляційний суд, давши невірну оцінку зібраним матеріалам, усупереч вимогам кримінально-процесуального закону вирішив ті питання, які не мав права вирішувати на цій стадії, а також безпідставно відмовив у порушенні кримінальної справи. Вказує, що в порушення вимог п.2 ч.15 ст. 236-8 КПК України апеляційним судом не було винесено окремого судового рішення - постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, а також не повідомлено ОСОБА_2, за заявою якого порушено кримінальну справу, про час слухання справи в апеляційному суді. Просить ухвалу Апеляційного суду Донецької області скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до місцевого суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на часткове підтримання касаційного подання з проханням скасувати ухвалу Апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, суддя, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен дослідити матеріали, на підставі яких було порушено справу, та перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, а також законність джерел отримання даних, які стали підставою для порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Згідно зі ст. 94 КПК України підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії кримінального процесу перевіряється лише наявність об`єктивних ознак, що характеризують подію злочину, й закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Як убачається з постанови судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 08.12.2008 року, при розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи щодо нього за фактом отримання хабара шляхом вимагання за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, суддя, дослідивши матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, дійшов висновку про дотримання старшим слідчим вимог ст.ст. 94, 97, 98 КПК України.

Зокрема, суддя визнав, що під час перевірки поданої ОСОБА_2 і зареєстрованої 11.06.2008 року за № 441 заяви про злочин, старший слідчий СВ прокуратури Харківської області отримав достатні дані про те, що ОСОБА_1, працюючи на посаді завідуючого вугільним складом корпорації "Харківпаливо", будучи службовою особою, у службовому кабінеті по АДРЕСА_1 отримав від ОСОБА_2 як хабар гроші в сумі 10.000грн. за надання останньому в користування залізничних шляхів і території складу для зберігання лісу. Окрім того, будучи допитаним у судовому засіданні, ОСОБА_1 не заперечував факту вилучення в нього зазначених грошових коштів. Ці дані, за висновком судді, давали підстави слідчому порушити кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за фактом отримання ним хабара за ч.2 ст. 368 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням місцевого суду та скасовуючи його, апеляційний суд вдався не до перевірки обґрунтованості його висновків про наявність приводів до порушення кримінальної справи та достатність даних, які вказували на наявність ознак передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України злочину, а до оцінки ряду доказів, тоді як вони мали досліджуватись й оцінюватись судом лише при розгляді справи по суті.

Зокрема, апеляційний суд у порушення вимог ст. 236-8 КПК України, вдавшись до оцінки доказів й повноважень ОСОБА_1, дійшов висновку про те, що він не є суб'єктом злочину та в його діях не вбачається складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, хоча був не вправі розглядати ці докази й питання та вдаватися до їх оцінки на даній стадії судочинства.

Окрім того, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відмовляючи в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за фактом отримання ним хабара за ч.2 ст. 368 КК України, вийшов за межі своїх повноважень, оскільки відповідно до положень ст. 236-8 КПК України таке рішення при наявності для того підстав і з дотриманням установленої цим законом спеціальної процедури міг прийняти лише суддя місцевого суду в разі, якщо ним скасовується постанова слідчого про порушення кримінальної справи, а апеляційний суд при розгляді апеляції на постанову судді місцевого суду такими повноваженнями за чинним Кримінально-процесуальним Кодексом України (1001-05) наділений не був.

Окрім того, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 236-8 КПК України не повідомив ОСОБА_2, за заявою якого було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1, про день і час розгляду справи в апеляційному суді.

З огляду на вищенаведене та враховуючи ту обставину, що переконливих мотивів своєї незгоди з висновками судді місцевого суду про наявність приводів, підстав і законність джерел отримання даних, які стали підставами до порушення кримінальної справи, апеляційний суд у своєму рішенні не навів, таку ухвалу необхідно визнати як постановлену з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що дає підстави, як про це правильно зазначає прокурор у касаційному поданні, для її скасування, але з направленням справи на новий апеляційний розгляд, а не на розгляд місцевого суду.

Твердження прокурора про те, що в порушення вимог п.2 ч.15 ст. 236-8 КПК України апеляційний суд не виніс окремого судового рішення - постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, - є безпідставним, оскільки такого положення зазначена норма закону не містить.

Отже, касаційне подання прокурора підлягає до часткового задоволення.

При новому апеляційному розгляді суду необхідно розглянути та дати відповідь на доводи апеляції, які стосуються перевірки дотримання суддею вимог ст. 236-8 КПК України, обґрунтованості висновків судді про наявність у слідчого приводів і підстав до порушення кримінальної справи, не входячи при цьому в обговорення тих питань, які повинні вирішуватись судом при розгляді справи по суті.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2009 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а справу за скаргою останнього на постанову про порушення щодо нього кримінальної справи за ч. 2 ст. 368 КК України направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суду.