Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 17 листопада 2009 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 13 березня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 30 березня 2009 року про скасування постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1,

старшим слідчим СВ ПМ ДПА у Херсонській області 18 лютого 2009 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Відповідно до постанови слідчого, ОСОБА_1, працюючи на посаді головного бухгалтера ТОВ "МКП Прозерпіна", що знаходиться по вул. 40 років Жовтня, 31-А у м. Херсоні, протягом 3 кварталу 2007 року занизила податок на прибуток підприємства на суму 1 249 476 грн. та протягом липня 2007 року занизила податок на додану вартість на суму 498 490 грн., що призвело до ненадходження до державного бюджету податків на загальну суму 1 747 966 грн.

Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 13 березня 2009 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Херсонській області від 18 лютого 2009 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, скасовано і у порушенні кримінальної справи відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 30 березня 2009 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 13 березня 2009 року – без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд, на порушення кримінально-процесуального закону, вдався до оцінки зібраних у справі даних та зробив необґрунтований і передчасний висновок про відсутність підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1

У запереченнях на касаційне подання прокурора ОСОБА_1 вказує про законність і обґрунтованість постанови районного суду про скасування щодо неї постанови про порушення кримінальної справи та ухвали апеляційного суду про залишення постанови районного суду без зміни, а тому просить відмовити прокурору у задоволенні касаційного подання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_2 про підтримання касаційного подання прокурора, скаржницю ОСОБА_1, яка просила судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали за скаргою ОСОБА_1 та обговоривши доводи касаційного подання прокурора, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, перш за все, відповідно до вимог ст. 2368 КПК України, має перевірити чи були у слідчого підстави та приводи для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для прийняття такого рішення, при цьому суворо дотримуючись вимог ст.ст. 94, 97, 98 КПК України.

Одночасно, цей закон (ст. 2368 КПК України) забороняє суду розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, що мають вирішуватися лише при розгляді справи по суті.

Як убачається зі справи, місцевий суд у своїй постанові навів вказані положення закону, однак не дотримався їх.

Суд визнав, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч.3 ст. 212 КК України.

Скасувавши постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Херсонській області від 18 лютого 2009 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, суд одночасно постановив відмовити у порушенні кримінальної справи за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу злочину (п. 2 ст. 6 КПК України).

Однак, ст. 2368 КПК України було передбачено, що за результатами розгляду скарги, суддя своєю мотивованою постановою залишає скаргу без задоволення або задовольняє скаргу, скасовує постанову про порушення справи і виносить постанову про відмову в порушенні справи.

Разом із тим, на стадії розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суд зробив висновок про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, чого не мав права робити, оскільки таке рішення може прийняти орган досудового слідства під час розслідування справи чи суд при розгляді справи по суті.

Розглянувши у такий спосіб скаргу ОСОБА_1, суд вийшов за межі наданих йому повноважень всупереч вимогам кримінально-процесуального закону, тому це рішення не можна вважати законним.

Апеляційний суд, формально розглянувши доводи апеляції прокурора, залишив поза увагою допущені судом першої інстанції помилки.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно, неухильно дотримуючись вимог ст. 2368 КПК України, перевірити наявність підстав та приводів для порушення кримінальної справи і прийняти законне й обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції задовольнити.

Постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 13 березня 2009 року про скасування постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Херсонській області від 18 лютого 2009 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 30 березня 2009 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.