Колегія суддів палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі :

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 17 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Херсонської області від 11 серпня 2009 року,

вироком Комсомольського районного суду міста Херсона від 29 квітня 2009 року

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця міста Херсона, громадянина України, такого, що не має судимостей,

засуджено за: ч. 1 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 191 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю, строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання Ї позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю, строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи чи навчання, періодично з’являтися туди для реєстрації.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет" (далі Ї ТзОВ "Паритет") 12 330 гривень 37 копійок на відшкодування матеріальної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 залишено без розгляду.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 19 березня 2005 року у проміжку між 04 та 05 годинами, перебуваючи в кімнаті АДРЕСА_1, таємно викрав звідти належні потерпілому ОСОБА_2 мобільний телефон "Сіменс А 52" з карткою оператора, гаманець та інше майно на загальну суму 720 гривень.

З 17 вересня 2009 року ОСОБА_1 працював у ТзОВ "Паритет" на посаді водія-експедитора, відповідно до якої мав повноваження, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських обов’язків. Для реалізації цих обов’язків ОСОБА_1 видали пластикову картку "WOG", за допомоги якої він міг розраховуватися за пальне. Проте ОСОБА_1, діючи з корисливих мотивів, привласнив це пальне. Зокрема, за наведених у вироку час, обставин та спосіб він викрав бензин А-92:

- упродовж 25-30 вересня 2008 року – 200 літрів на загальну суму 1 152 гривні;

- упродовж 01-06 жовтня 2008 року – 300 літрів на загальну суму 1 728 гривень;

- 06 жовтня 2008 року – 140 літрів на загальну суму 806 гривень 40 копійок;

- 10 жовтня того ж року – 490,92 літра на загальну суму 2 901 гривня 34 копійки;

- 11, 13 і 14 жовтня 2008 року – відповідно 219, 432,68 та 320 літрів на суму 1 294 гривні 29 копійок, 2 557 гривень 14 копійок та 1 891 гривню 20 копійок.

Задовольняючи апеляційне подання прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, апеляційний суд Херсонської області своїм вироком від 11 серпня 2009 року скасував вирок місцевого суду в частині визначення покарання та постановив новий, яким ОСОБА_1 призначив покарання за: ч. 1 ст. 185 КК України – позбавлення волі на строк 1 рік; ч. 3 ст. 191 КК України – позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю, строком на 2 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначив остаточне покарання Ї позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю, строком на 2 роки. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на щире каяття, сприяння слідству, давання правдивих показань, зобов’язання відшкодувати шкоду, утримування ним хворого батька пенсійного віку, позитивні відгуки про нього людей за місцем його проживання, просить вирок апеляційного суду змінити та пом’якшити покарання, залишивши в силі вирок місцевого суду.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Кривов’яза Я.І. про безпідставність доводів скарги, після перевірки матеріалів справи та обговорення доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ця скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

При визначенні покарання суд врахував дані про особу ОСОБА_1 та обставини, що пом’якшують покарання, серед них й ті, що зазначені в касаційній скарзі.

Разом з тим слушно зазначив, що ОСОБА_1 вчинив два корисливих злочини, один з яких віднесений до категорії тяжких злочинів. Врахував конкретні обставини їх скоєння та наслідки.

Фактично відзначив схильність засудженого до протиправної поведінки. Зокрема, як убачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_1 розповів, що майно, викрадене у ОСОБА_2, розраховував використати на протиправні цілі (придбання наркотиків). Пояснюючи причини скоєння злочину проти власності ТзОВ "Паритет", повідомив, що не встояв перед спокусою скористатися наданим йому правом розпорядження чужим майном.

Також суд надав значення тому, що попри запевнення про відшкодування шкоди, ОСОБА_1 не вжив для цього конкретних дій, які б свідчили про дійсність його намірів.

Таким чином, наведене в своїй сукупності дає підстави вважати, що апеляційний суд призначив ОСОБА_1 покарання, яке за даних обставин справи відповідає ступеню тяжкості вчинених ним діянь та відомостям про його особу. Це покарання визначено в межах санкцій статей обвинувачення, більш наближено до мінімальної межі; згідно зі ст. 65 КК України є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Доводи касаційної скарги не викликають сумнівів у правильності визначеного покарання, оскільки, незважаючи на сукупність та зміст цих доводів, їх недостатньо для прийняття іншого рішення, зокрема, й про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок апеляційного суду Херсонської області від 11 серпня 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 – без задоволення.