Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Одеської області на вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 травня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянка України, така, що

судимості не мала,

засуджена за ч. 2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з однорічним іспитовим строком.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 3427 грн. 98 коп. судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 травня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 25 травня 2007 року вдень, керуючи автомобілем "Аudi -80" д/н НОМЕР_1 і рухаючись на 271 км+300 м автодороги Вінниця – Турбове – Гайсин - Великомихайлівка у напрямку смт. Великомихайлівка при здійсненні маневру обгону попутного автомобіля "ЗАЗ-110207" д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 не виконала вимоги п. п. 2.3 б), 12.1, 12.6 г), 13.1, 14.2 б), 31.4.5 Правил дорожнього руху, внаслідок чого допустила дотичне зіткнення з цим транспортним засобом і автомобіль під її керуванням перекинувся.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля "Аudi-80" ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, від яких настала її смерть, пасажиру ОСОБА_4 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, а водію автомобіля "ЗАЗ-11027" ОСОБА_2 було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на м’якість призначеного засудженій покарання та вважає безпідставним рішення суду про незастосування до неї додаткового виду покарання. Вказує на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України і зазначення в ухвалі прізвища прокурора, який участі в апеляційному розгляді справи не брав.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, обговоривши наведені в ньому доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років суд вправі звільнити особу від його відбування з випробуванням, якщо з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд призначив ОСОБА_1 покарання та на підставі ст. 75 КК України звільнив засуджену від його відбування з випробуванням. Таке рішення суд умотивував тим, що ОСОБА_1 вперше притягувалась до кримінальної відповідальності, позитивно характеризувалась за місцем проживання та роботи.

Саме ці обставини, за переконанням суду, свідчили про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування призначеного їй покарання.

Проте вищенаведене мотивування доцільності звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, на думку колегії суддів, є сумнівним, оскільки суперечить принципу індивідуалізації та справедливості призначення покарання.

Так, суд фактично не врахував конкретні обставини справи. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вчинила злочин, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких, внаслідок її дій ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, від яких настала її смерть, ОСОБА_4 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_2 - спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Крім того, при призначенні покарання суд не взяв до уваги суб’єктивне ставлення ОСОБА_1 до скоєного, яка впродовж досудового слідства та судового розгляду вину не визнала і не розкаялась. Письмових документів, які б підтверджували факт відшкодування засудженою майнової та моральної шкоди потерпілим, матеріали справи не містять.

Також суд у вироку не навів обґрунтування свого рішення про недоцільність призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Апеляційний суд допущені місцевим судом порушення закону не усунув, а разом з тим, як правильно зазначено в касаційному поданні прокурором, не навів підстав, через які визнав доводи апеляції захисника ОСОБА_5 необґрунтованими.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_1 відповідно до ст. 398 КПК України підлягають скасуванню в зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок його м’якості, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді справи за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення ОСОБА_1 має бути призначено покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 17 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити до того ж місцевого суду на новий судовий розгляд в іншому складі суду.