Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого – Драги В.П.

суддів – Кузьменко О.Т., Скотаря А.М.

за участю прокурора – Шевченко О.О.

розглянула в судовому засіданні 25 листопада 2010р. у м. Києві касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді судом апеляційної інстанції кримінальної справи щодо ОСОБА_1

Вироком Староміського районного суду м. Вінниці від 24 лютого 2010р.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, не судимого у порядку ст. 89 КК України

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Судом першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ним у стані алкогольного сп’яніння у м. Вінниці таких злочинів.

3 квітня 2009р., приблизно о 1 год., ОСОБА_1 проник у приміщення магазину "Ст. Староміський" і вчинив крадіжку належного власнику цього магазину Степаніщеву майна на суму 3 233 грн.

5 грудня 2009р., приблизно о 21 год., він поблизу приміщення охорони Строміського ринку вчинив крадіжку належного Палєєву мобільного телефона вартістю 300 грн.

Апеляційний суд Вінницької області цей вирок щодо засудженого в частині призначеного йому покарання скасував і постановив свій вирок від 15 липня 2010р., яким визнав ОСОБА_1 винним за ч.2 та ч.3 ст. 185 КК України і призначив йому покарання за ч.2 ст. 185 КК України – 2 роки позбавлення волі, а за ч.3 ст. 185 КК України та за сукупністю злочинів – 3 роки позбавлення волі.

В решті попередній вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор посилається на те, що апеляційним судом допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону і його вирок є незаконним та необгрунтованим.

Порушує питання про скасування вироку цього суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала скаргу, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_1 було пред’явлено обвинувачення, згідно з яким його дії, пов’язані з крадіжкою майна із приміщення магазину "Ст. Староміський", були кваліфіковані за ч.3 ст. 185 КК України, а дії, пов’язані з крадіжкою майна Палєєва, - за ч.2 ст. 185 КК України.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185 КК України є зайвою, а тому кваліфікував його дії тільки за ч.3 ст. 185 КК України, за якою призначив йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Не погоджуючись з цим вироком, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав на нього апеляцію, в якій посилався на те, що дії ОСОБА_1 необхідно було правильно кваліфікувати не тільки за ч.3 ст. 185 КК України, але ще й за ч.2 ст. 185 КК України, а суд безпідставно визнав зайвою кваліфікацію дій ОСОБА_1 за останньою нормою кримінального закону і, крім того, призначив засудженому м’яке покарання.

Прокурор у апеляції просив апеляційний суд вирок суду першої інстанції через неправильне застосування кримінального закону та м’якість призначеного засудженому покарання скасувати і постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання: за ч.2 ст. 185 КК України – 2 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі, а за сукупністю цих злочинів – 3 роки та 6 місяців позбавлення волі.

Апеляційний суд при розгляді справи цю апеляцію задовольнив частково, вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасував і постановив свій вирок, яким визнав ОСОБА_1 винним за ч.2 ст. 185 КК України і призначив йому за цим законом покарання - 2 роки позбавлення волі, а за ч.3 ст. 185 КК України та за сукупністю злочинів – 3 роки позбавлення волі.

Матеріали справи свідчать, що апеляційний суд у постановленому ним вироку допустив істотні суперечності у своїх висновках.

Зокрема, апеляційний суд у мотивувальній частині вироку зазначив, що дії ОСОБА_1 органами досудового слідства за ч.2 ст. 185 та ч.3 ст. 185 КК України кваліфіковані вірно і суду необхідно було кваліфікувати його дії саме за цими двома статтями Кримінального Кодексу України (2341-14) ..

Одночасно апеляційний суд у цій частині вироку вказав, що покарання ОСОБА_1 призначене дотриманням вимог ст. 65 КК України і відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі винного та матеріалам справи.

Разом з тим, у резолютивній частині вироку апеляційний суд зазначив, що він скасував вирок місцевого суду саме в частині призначеного ОСОБА_1 покарання, хоча фактично суд визнав засудженого винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 та ч.3 ст. 185 КК України, за якими та за сукупністю злочинів призначив йому і покарання.

З урахуванням того, що викладені у вироку апеляційного суду висновки містять істотні суперечності, цей вирок підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст.395 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок апеляційного суду Вінницької області від 24 лютого 2010р. щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.