Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційними поданнями заступника прокурора Кіровоградської області на судові рішення щодо ОСОБА_1 та

ОСОБА_2

Вироком Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2009 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

судимого 24.07.2007 року за ч. 3 ст. 185 КК

України на два роки позбавлення волі, на підставі

ст. 75 КК України звільненого від відбуванням

покарання з випробуванням з іспитовим строком

один рік шість місяців,

за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 1 000 гривень.

Вирок Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 24.07.2007 року постановлено виконувати самостійно.

Постановою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2009 року до

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, не судимого,

за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, застосовано примусові заходи виховного характеру у виді передачі під нагляд батька ОСОБА_3 строком на один рік.

Постановою цього ж суду від 23.01.2009 року до ОСОБА_4 застосовано примусові заходи медичного характеру, на неї не подано касаційних скарг та не внесено касаційного подання.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно із судовими рішеннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони 20 липня 2008 року близько 22 години в с. Добрянка Вільшанського району Кіровоградської області за попередньою змовою між собою, проникнувши до приміщення крамниці, таємно викрали майно ОСОБА_5 на загальну суму 801 гривня 75 копійок.

Крім того, ОСОБА_1 10 серпня 2008 року близько 20 години в с. Добрянка за попередньою змовою з ОСОБА_4 проникли до приміщення складу сільськогосподарського підприємства імені Зайковського, звідки таємно викрали майно на загальну суму 898 гривень 51 копійка.

У касаційному поданні на вирок щодо ОСОБА_1 прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, ставить питання про його скасування і направлення справи на новий судовий розгляд. Свою позицію обґрунтовує тим, що при призначенні ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України суд не врахував його особу, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, перебуває на обліку в кримінальній міліції, на шлях виправлення не став та знову вчинив тяжкий злочин. Також зазначає про неправильне застосування кримінального закону та вважає, що з кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України слід виключити посилання на вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб, так як останній не досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. У зв’язку із чим просить змінити постанову суду щодо ОСОБА_2

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційних подань, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подань, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 99 КК України штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернуто стягнення.

Відповідно до роз’яснень, викладених у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх" (va005700-04) при призначенні покарання у виді штрафу суди з урахуванням вимог ст. 99 КК України повинні досліджувати докази щодо наявності у неповнолітніх достатнього для сплати штрафу доходу, коштів або майна та наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України суд зобов’язаний мотивувати призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції Особливої частини Кримінального кодексу України (2341-14) , або перехід до іншого більш м’якого основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин.

Однак суд першої інстанції, всупереч зазначеним вимогам кримінального та кримінально-процесуального закону, достатньо не вмотивував своє рішення, а саме при вирішенні питання про призначення покарання неповнолітньому засудженому у виді штрафу вказав, що він розкаявся у вчиненому злочині, активно сприяв розкриттю злочину, скоїв злочин у неповнолітньому віці та відшкодував шкоду. Хоча суд повинен був у вироку, крім пом’якшуючих обставин, зазначити докази, досліджені в ході судового слідства, які вказують на наявність у неповнолітнього самостійного заробітку, коштів або майна, достатніх для сплати штрафу.

Крім того, призначаючи покарання, суд не врахував в достатній мірі, що засуджений вчинив тяжкий злочин в період іспитового строку, перебуває на обліку в кримінальній міліції, де характеризується посередньо. За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене

ОСОБА_1 покарання не є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому вирок суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого належить прийняте законне та обґрунтоване рішення.

Доводи прокурора у касаційному поданні про те, що суд невірно кваліфікував дії ОСОБА_2 як крадіжка, вчинена за попередньою змовою групою осіб, є обґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, а тому на час вчинення суспільно-небезпечного діяння не досяг віку кримінальної відповідальності, тобто не являється суб’єктом злочину.

Згідно із ст. 26 КК України співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів у вчиненні злочину, а участь у вчиненні одного й того ж умисного злочину двох чи більше осіб, які відповідно до закону не є суб’єктами злочину, не утворює співучасті у злочині.

За таких обставин колегія суддів вважає необхідним виключити з мотивувальної частини постанови щодо ОСОБА_2 рішення суду про вчинення ним викрадення майна ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб.

Доводи прокурора про виключення з кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України ознаки вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб мають бути перевірені під час нового судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні подання прокурора задовольнити.

Вирок Вільшанського районного суду Кіровоградської області від

23 січня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Постанову цього ж суду від 23 січня 2009 року щодо ОСОБА_2 змінити. Виключити з мотивувальної частини постанови рішення про вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб.