Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 25 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 вересня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 26.06.2001 р. за ч.3 ст. 101 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі, звільненого 17 березня 2003 року умовно-достроково на 2 роки 4 місяці 27 днів;

засуджено за ч.1 ст. 286 КК України на 1 рік обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2010 року вирок залишено без зміни.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_5 засуджено за те, що він 30 січня 2009 року близько 10 год. керуючи транспортним засобом "ВАЗ-21061" д.н. НОМЕР_1, знаходячись на АДРЕСА_1, в районі перехрестя з вул. Інтернаціональною, порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 "б", 10.9 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , рухаючись заднім ходом, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_6, заподіявши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор стверджує, що суд безпідставно не призначив засудженому додаткову міру покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк, що призвело до м’якості призначеного засудженому покарання. У зв’язку з цим, просить постановлені судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що його слід залишити без задоволення за таких підстав.

Висновки про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначених дій суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, і що, по суті, у касаційному поданні прокурора не оспорюється, як не оспорюється і правильність кваліфікації дій засудженого.

Що стосується покарання, то воно ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз’яснень, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, який віднесено до категорії злочинів невеликої тяжкості, та особи винного, який хоча і притягувався раніше до кримінальної відповідальності, проте, позитивно характеризується за місцем проживання, має незадовільний стан здоров’я.

З матеріалів справи вбачається, що потерпіла ОСОБА_6 претензій до засудженого не мала і не наполягала на суворому покаранні.

Врахувавши всі обставини справи, в тому числі й думку потерпілої, суд, обговоривши питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового не знайшов підстав для призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених судових рішень щодо ОСОБА_5, перевіркою матеріалів справи не виявлено.

За таких обставин, підстав для скасування судових рішень за доводами касаційного подання прокурора колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2010 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.