Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Київської області від 30 червня 2009 року,

яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця м. Вишневого Києво-Святошинського району Київської області, мешканця

с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області, такого, що судимості немає,

- за ч. 3 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі;

- за ст. 353 КК України на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

Вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за злочини, вчинені ним за таких обставин.

19 червня 2006 року приблизно о 16 годині в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що засуджені раніше вироком апеляційного суду Київської області від 25 листопада 2008 року, у стані алкогольного сп’яніння шляхом вільного доступу проникли до господарського приміщення ТОВ "Куб", розташованого в будинку АДРЕСА_1, де проживав ОСОБА_4 Представившись працівниками міліції, ОСОБА_2 наказав потерпілому пред’явити документи, що посвідчують особу, а вразі їх відсутності - передати наявні в нього гроші. На відповідь ОСОБА_4 про відсутність у нього грошей ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою відкритого викрадення майна завдали потерпілому ударів руками та ногами в різні частини тіла. Після застосування до нього фізичного насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 20 гривень.

В аналогічний спосіб того ж дня о 19 годині ОСОБА_1 за попередньою змовою із тими ж особами заволодів 20 гривнями ОСОБА_4

Того ж дня приблизно о 23 годині ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втретє прийшли до зазначеного вище господарського приміщення ТОВ "Куб", де двоє останніх шляхом вільного доступу проникли всередину приміщення та в аналогічний спосіб намагалися заволодіти грошами потерпілого ОСОБА_4, а ОСОБА_1 в цей час залишився стояти на вулиці поряд із входом до приміщення, двері якого були відчинені.

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи доведеності винуватості та правильність кваліфікації дій засудженого, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про зміну вироку: звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ст. 353 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності. Своє прохання мотивує тим, що судом при постановленні вироку не було застосовано кримінальний закон, який підлягав застосуванню, а саме - ст. 49 КК України, оскільки з моменту вчинення зазначеного злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії злочинів невеликої тяжкості, до дня винесення вироку минуло три роки.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок апеляційного суду у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок суворості та звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням. Вважає, що судом при призначенні покарання в повній мірі не було враховано визнання ним своєї вини, сприяння розкриттю злочину, явку з повинною під час досудового слідства, дані про його особу, зокрема, зайняття суспільно-корисною працею, позитивні характеристики, вагітність його співмешканки та його плани на створення сім’ї, а також стан його здоров’я.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, та вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи подання та скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню, а касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Винність ОСОБА_1 у заволодінні за попередньою змовою групою осіб шляхом грабежу майном ОСОБА_4, вчиненого за викладених у вироку обставин, доведена об’єктивними доказами, що зібрані у передбаченому законом порядку і належним чином оцінених судом. Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 3 ст. 186 КК України в касаційному поданні й касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора в касаційному поданні щодо неправильного засудження ОСОБА_1 за ст. 353 КК України є обґрунтованими.

Максимальне покарання, передбачене санкцією зазначеної норми, є обмеження волі на строк до трьох років. Згідно зі ст. 12 КК України цей злочин відноситься до злочину невеликої тяжкості.

Відповідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення такого злочину і до дня набрання вироком законної сили минули три роки.

У матеріалах справи відсутні дані про ухилення засудженого від слідства або суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачені ст. 353 та ч. 3 ст. 186 КК України, 19 червня 2006 року, а вирок постановлено 30 червня 2009 року, тобто з дня вчинення злочинів і до дня постановлення вироку минули три роки.

Оскільки у даному випадку строки давності обчислюються окремо за кожний злочин, то суд мав прийти рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ст. 353 КК України.

У зв’язку з тим, що вирок суду в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 353 КК України постановлено з істотним порушення вимог кримінально-процесуального закону, згідно зі статтями 370, 400-1 КПК України він підлягає скасуванню в цій частині, а справа в цій частині – закриттю.

Міра покарання за ч. 3 ст. 186 КК України обрана ОСОБА_1 у відповідності з вимогами ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, та обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання за цим законом є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Інших порушень норм кримінально-процесуального закону, що тягли б за собою зміну чи скасування вироку, не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання прокурора задовольнити, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Київської області від 30 червня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати в частині засудження його за ст. 353 КК України, справу в цій частині закрити, звільнивши ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за цим законом на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

У решті вирок суду залишити без зміни.