Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на постановлені щодо ОСОБА_6 судові рішення.

Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 листопада 2009 року засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

за ч. 1 ст. 115 КК України на дев’ять років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 4 лютого 2010 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп’яніння 22 квітня 2008 року приблизно о 18 год. на подвір’ї АДРЕСА_1 під час сварки з ОСОБА_7, яка переросла у бійку, завдав останньому удари руками та ногами по різних частинах тіла, спричинивши легкі тілесні ушкодження. Залишаючи місце події, ОСОБА_8 почув вислів ОСОБА_7 на його адресу про те, що йому пощастило і його не зарізали. Після цього у ОСОБА_6 виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_7, реалізуючи який, він завдав потерпілому п’ять ударів ножем в область тулуба, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді різаної рани долонної поверхні лівої кисті, дві колото – різані рани передньої поверхні лівої половини грудної клітки, одна з яких з ушкодженням легені, а також колото – різані рани живота та передньо - зовнішньої поверхні лівого стегна, що призвело до гіповолемічного шоку від якого настала смерть ОСОБА_7

У касаційній скарзі захисник указує на необґрунтованість засудження ОСОБА_6 з огляду на те, що умислу у останнього на убивство ОСОБА_7 не було, ножові поранення спричинив, захищаючись від нападу потерпілого. Стверджує про істотні порушення судом вимог кримінально – процесуального закону, зокрема, ст.ст. 19, 344 КПК України щодо вручення засудженому копії вироку мовою, якою він володіє, а також ознайомлення засудженого з матеріалами кримінальної справи після проголошення вироку. Просить судові рішення скасувати, а справу закрити.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка вважала, що судові рішення слід залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному убивстві ОСОБА_7 ґрунтуються на належним чином оцінених та перевірених у судовому засіданні доказах, і є обґрунтованими.

Так, засуджений ОСОБА_6 заперечував свою винуватість, проте визнав, що між ним та ОСОБА_7 22 квітня 2008 року на подвір’ї АДРЕСА_1 відбувся конфлікт, який переріс у бійку, в ході якої в руках у ОСОБА_7 був ніж. ОСОБА_6 перехопив руку ОСОБА_7, в якій той тримав ніж, та кілька разів відштовхнув ОСОБА_7 від себе. При цьому, визнавав, що в результаті їх сутички потерпілому спричинено ножові поранення.

Свідок ОСОБА_9, щодо якої застосовано заходи безпеки, у суді показала, що була очевидцем бійки між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, під час якої останній завдав два удари ОСОБА_7 кулаками та ногами по голові та почав виходити з подвір’я вказаного будинку. Однак на вигуки ОСОБА_7 ОСОБА_6 повернувся та завдав потерпілому правою рукою приблизно два удари в область живота й один удар ногою по спині, після чого залишив зазначене домоволодіння.

Свої показання свідок ОСОБА_9 підтвердила під час відтворення обстановки та обставин події, а в ході пред’явлення особи для впізнання вказала на ОСОБА_6 як на особу, яка завдавала удари ОСОБА_7 Підстав вважати показання свідка недостовірними не встановлено, тому суд обґрунтовано взяв їх до уваги. Окрім того, вони узгоджуються з іншими доказами у справі.

Відповідно до висновків судово – медичних експертиз ОСОБА_7 спричинено колото – різані поранення грудної клітки, живота та лівого стегна, що перебувають у причинному зв’язку з настанням його смерті. Указані тілесні ушкодження могли утворитися в результаті не менше 5-ти пошкоджуючих дій наданого на експертизу ножа, який було вилучено з місця події. Також із змісту вказаних експертиз убачається, що виявлені у ОСОБА_7 ножові поранення не могли виникнути при падінні з висоти власного зросту чи при відштовхуванні потерпілого від себе, на чому наполягав засуджений у своїх показаннях. Характер та локалізація тілесних ушкоджень ОСОБА_7 відповідають обставинам їх утворення, про які вказувала свідок ОСОБА_9 в ході відтворення обстановки та обставин події.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що удари ножем ОСОБА_6 завдав ОСОБА_7, захищаючись від його нападу, оскільки судом не виявлено даних, які б свідчили про агресивні чи такі, що становлять загрозу для життя чи здоров’я ОСОБА_6, дії потерпілого саме в момент заподіяння засудженим ножових поранень.

Таким чином, висновок суду про те, що ОСОБА_6 не перебував у стані необхідної оборони, є правильним.

З огляду на таке суд законно й обґрунтовано засудив ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 115 КК України. Призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально – процесуального закону, які є підставою для скасування судових рішень, не встановлено.

Невручення засудженому вироку російською мовою не є підставою для визнання судових рішень незаконними.

Як убачається з матеріалів справи, на досудовому слідстві ОСОБА_6 заявляв, що однаково добре розуміє як російську, так і українську мови (т. 2, а.с.1).

Відповідно до характеризуючих особу засудженого даних та його показань він є громадянином України, постійно проживає на її території з 1996 року.

Згідно із протоколом судового засідання ОСОБА_6 заявляв клопотання про ведення судового процесу російською мовою, яке суд задовольнив. При цьому підсудний не вказував, що його клопотання обумовлене тим, що він не розуміє державної мови.

В подальшому, не погоджуючись із вироком, ОСОБА_6 подав апеляцію, в якій наводив змістовні доводи про необґрунтованість та незаконність вироку, аналізував викладені у ньому докази. Отже, вручення засудженому копії вироку українською мовою не перешкодило реалізації ним конституційного права на оскарження судового рішення.

Окрім того, як на досудовому слідстві, так і в судах обох інстанцій, ОСОБА_6 користувався послугами професійного захисника.

Що ж стосується доводів касаційної скарги захисника про порушення права ОСОБА_6 на ознайомлення з матеріалами справи після її розгляду, то згідно з матеріалами справи після проголошення вироку ОСОБА_6 з таким клопотанням не звертався і не вказував в апеляційній скарзі про порушення його прав у цій частині.

Окрім того, засуджений знайомився із матеріалами справи після закінчення досудового слідства, а також вони досліджувалися судом при розгляді справи по суті.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 394 і 395 КПК України, колегія суддів, –

касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 4 лютого 2010 року щодо ОСОБА_6 - без змін.