Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Вінницької області на вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1,

вказаним вироком

ОСОБА_1,

1960 року народження, раніше судимий,

засуджений за ч.2 ст. 389 КК України до обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 визначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 днів.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.

В апеляційному порядку даний вирок не переглядався.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_1, відбуваючи покарання у виді громадських робіт, призначене вироком цього ж суду від 07.12.2006 року, умисно, з метою ухилення від відбування покарання, порушуючи умови та порядок його відбування, не виходив на роботу без поважних причин з 01.02.2007 року по 27.02.2007 року, в подальшому також допускав прогули, не з’являвся на реєстрацію до КВІ Ямпільського району Вінницької області та неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, за що офіційно попереджувався 27.02.2007 року та 13.03.2007 року про кримінальну відповідальність.

У касаційному поданні прокурор посилається на м’якість призначеного засудженому покарання та просить скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд.

У доповненні до касаційного подання прокурор вказує на порушення судом вимог ст. 299 КПК України, оскільки засуджений, як убачається з його пояснень у судовому засіданні, не підтвердив фактичні обставини вчиненого ним злочину.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково.

Висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікація його дій за ч.2 ст. 389 КК України у касаційному порядку не оскаржуються.

Разом з тим, доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, щодо порушення судом вимог кримінально-процесуального закону є слушними.

Згідно з ч.3 ст. 299 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.

Як убачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_1, визнаючи в судовому засіданні себе винним в ухиленні від відбування призначеного йому покарання у виді громадських робіт, показав, що не міг виконувати вирок суду за станом здоров’я. Тобто, по-суті вказував на поважні причини невиконання ним рішення суду. Оскільки відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ст. 389 КК України, настає за наявності прямого умислу, то суду необхідно було дослідити можливість виконання ОСОБА_1 зазначеного покарання. За таких обставин рішення суду про недоцільність дослідження інших доказів по справі не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст. 375 КПК України, при новому розгляді справи після скасування вироку вищестоящим судом, застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано у зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 22.05.2008 року касаційне подання заступника прокурора Вінницької області на вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 3 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 задоволено частково. Зазначений вирок скасовано у зв’язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону, зокрема, непризначення покарання за сукупністю вироків згідно вимог ст. 71 КК України. Жодних тверджень про м’якість призначеного засудженому покарання та вказівки на необхідність застосувати до ОСОБА_1 більш суворе покарання дана ухвала не містить.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок не відповідає вимогам ст. 375 КПК України, а касаційне подання прокурора в частині м’якості призначеного засудженому покарання є безпідставним.

З урахуванням наведеного, вирок суду підлягає скасуванню у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені вище недоліки, дослідити обставини справи та прийняти законне й обґрунтоване рішення. Якщо при новому судовому розгляді справи буде встановлено винність ОСОБА_1 у тому ж обсязі, то призначити йому покарання слід відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.

Вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.