Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1,

вказаним вироком

ОСОБА_1,

1965 року народження, раніше судима,

засуджена за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з конфіскацією всього майна.

В апеляційному порядку даний вирок не переглядався.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 придбала за невстановлених слідством обставин особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, який незаконно зберігала за місцем свого проживання по АДРЕСА_1.

04.09.2008 року ОСОБА_1 незаконно збула частину вказаного наркотичного засобу вагою 5,6 г. ОСОБА_2, пригостивши останнього.

Того ж дня, повторно, з метою збуту даного наркотичного засобу в місцях позбавлення волі, засуджена незаконно привезла його до Селидівської ВК №82, де відбуває покарання її знайомий ОСОБА_3, пронесла наркотичний засіб вагою 9,9 г. на територію колонії, однак при проведення особистого огляду ОСОБА_1 працівниками колонії даний наркотичний засіб у неї було виявлено та вилучено.

У касаційному поданні прокурор вказує на неправильне застосування судом кримінального закону та м’якість призначеного засудженій покарання. У зв’язку з цим просить скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину та кваліфікація її дій за ч.2 ст. 307 КК України у касаційному порядку не оскаржуються.

Посилання прокурора на м’якість призначеного ОСОБА_1. покарання є безпідставним.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Ці вимоги закону судом дотримані.

Одночасно судом було враховано в якості обставин, що пом’якшують покарання ОСОБА_1, її щире каяття, сприяння розкриттю злочину, те, що вона є інвалідом 2 групи та наявність у засудженої захворювання на ВІЛ-інфекцію та враховано думку прокурора, який брав участь у розгляді справи, щодо можливості призначення ОСОБА_1 покарання, нижчого, ніж передбачене санкцією ч.2 ст. 307 КК України.

Крім того, з наявних матеріалів убачається, що на момент внесення заступником прокурора Донецької області касаційного подання (03.04.2009 року) на вирок суду щодо ОСОБА_1, засуджена 19.03.2009 року була звільнена від відбування покарання на підставі ст. 408 КПК України.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення, а вирок Селидівського міського суду Донецької області від 25 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.