Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 25 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 3 червня 2009 року,

Вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 25 березня 2009 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Гайсин Вінницької області,

громадянина України,

раніше судимого 16 лютого 2007 року Красноокнянським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185 та на підставі ст. 75 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, - засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 16 лютого 2007 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ УМВС України у Вінницькій області 1 201 грн. 92 коп. судових витрат за проведення експертиз.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він восени 2007 року на смітнику у с. Мар’янівка Гайсинського району Вінницької області придбав (зірвав) рослини коноплі, які переніс до місця свого проживання, висушив, подрібнив і незаконно зберігав без мети збуту для власного вживання.

28 жовтня 2008 року близько 13 години у ОСОБА_1 за місцем його проживання по АДРЕСА_1 біля підсобного приміщення за скринею працівниками міліції було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, сухою вагою 9,18 г.

Крім того, 27 жовтня 2008 року близько 22 години ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, шляхом вільного доступу проник в гараж, який розташований на території будинковолодіння АДРЕСА_2 області, де незаконно заволодів транспортним засобом – Мотоциклом "ІЖ-Планета-5", д/н НОМЕР_1, вартістю 2 074 грн. 80 коп., що належить ОСОБА_2

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 3 червня 2009 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування постановлених щодо нього вироку та ухвали із закриттям провадження у справі. На обґрунтування своєї позиції посилається на те, що при винесенні вироку та ухвали суди першої та апеляційної інстанцій неналежно дослідили фактичні обставини справи, не виконали вимоги про повне, всебічне та об’єктивне дослідження доказів, чим істотно порушили кримінально-процесуальний закон, неправильно застосували кримінальний закон, у зв’язку із чим винесли незаконні рішення. Зазначає, що умислу на заволодіння мотоциклом у нього не було, оскільки він перебував у дружніх стосунках з його користувачем – ОСОБА_3 та між ними існувала домовленість щодо користування цим мотоциклом, у зв’язку із чим він взяв його для тимчасового користування. Вважає, що ці його дії є малозначними. Стверджує, що до зберігання наркотичного засобу він немає ніякого відношення, а вину визнав на прохання працівників міліції.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, зокрема, показаннях потерпілої ОСОБА_2 яка пояснила, що вранці 28 жовтня 2008 року виявила, що з приміщення гаража зник мотоцикл, про що вона відразу повідомила працівникам міліції. Дозволу на користування мотоциклом вона засудженому не давала; показаннях свідка ОСОБА_4 про те, що зі слів ОСОБА_1 їй стало відомо, що останній взяв у потерпілої мотоцикл; даних протоколу огляду місця події, з яких убачається, що за місцем проживання ОСОБА_1 було виявлено і вилучено викрадений у ОСОБА_2 мотоцикл; даних висновку товарознавчої експертизи; даних протоколу огляду місця події, згідно з якими у господарстві за місцем проживання ОСОБА_1 було виявлено і вилучено паперовий згорток з речовиною рослинного походження; даних судово-хімічної експертизи, відповідно до якої вилучена у господарстві ОСОБА_1 речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом, обіг якого заборонено, вагою у сухому стані 9,18 г, а також показаннями самого засудженого, який як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, яке проводилося з участю його захисника, повністю визнав себе винним, розповів про обставини придбання і зберігання наркотичних засобів, а також підтвердив, що без дозволу господарки взяв з гаража мотоцикл.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність цих та інших, наведених у вироку доказів, не встановлено.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в судовому засіданні, яке проводилося з участю його захисника, не оспорював достовірність і правомірність зібраних по справі доказів, а також фактичні обставини справи та повністю визнав свою вину і щиро розкаявся у вчиненому. При цьому не заперечував проти того, щоб суд обмежився у дослідженні доказів по справі лише його допитом, допитом потерпілої ОСОБА_2 свідка ОСОБА_4 та оголошенням матеріалів справи. У зв’язку із цим, місцевим судом справу було розглянуто за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 299 КПК України.

Місцевий суд, дослідивши вищезазначені докази в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, надавши їм належну оцінку та навівши відповідні доводи, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 309 КК України. Свій висновок щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 суд переконливо мотивував у вироку.

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Апеляційний суд, розглядаючи дану справу за апеляцією засудженого, погодився з викладеними у вироку висновками суду щодо обґрунтованості засудження ОСОБА_1 Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, у своїй апеляції засуджений не оспорював фактичні обставини справи та правильність кваліфікації його дій, а лише оскаржував правильність призначеного покарання.

Перевіркою матеріалів справи не виявлено істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, підстав, передбачених ст. 398 КПК України, для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.

Керуючись статями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1