Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Новоазовського районного суду Донецької області від 11 грудня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше неодноразово судимого – останній раз:

31.01.2005р. за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, 304 КК

України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 18.04.2008 р. умовно - достроково

на 1 місяць 5 днів,

засуджено:

- за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього певних обов’язків відповідно до вимог ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2010 року вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він, у серпні 2009 року, знаходячись на території міського сміттєзвалища, розташованого поблизу с. Гусельщиково Новоазовського району Донецької області, незаконно придбав обріз рушниці, який переніс до недіючої ферми за с. Гусельщиково де зберігав його без передбаченого законом дозволу. 21 вересня 2009 року працівниками міліції при огляді у ОСОБА_5 було виявлено та вилучено обріз мисливської рушниці, який він носив при собі.

У касаційному поданні, як видно з його змісту, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, просить вирок і ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального і кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і його особі, внаслідок м’якості, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд не достатньо врахував те, що ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що судимість не знята і не погашена, що він раніше звільнявся від покарання умовно-достроково і знову вчинив умисний злочин, ніде не працює. Зазначає, що підстав до звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням у суда не було.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Доведеність вини і правильність кваліфікації дій засудженого у поданні не оспорюються.

Суд визнавши ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, при призначенні йому покарання, на порушення вимог ст. 65 КК України не врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, і без достатніх підстав звільнив його від відбування покарання з випробуванням.

Так, звільняючи засудженого від покарання суд послався на те, що він щиро покаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, перебуває в цивільному шлюбі.

Проте такі висновки суду не є переконливими.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_5 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості і новий злочин він вчинив через нетривалий проміжок часу після умовно-дострокового звільнення, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення (а.с.57).

Судом не враховано особу засудженого ОСОБА_5, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, має не зняту і непогашену судимість, ніде не працює (а.с. 58-59).

Висновки суду про те, що ОСОБА_5 позитивно характеризується за місцем проживання не відповідають дійсності, оскільки згідно даних характеристики, яка є у справі, ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується посередньо (а.с.64).

Апеляційний суд перевіряючи справу не звернув увагу на допущені порушення судом першої інстанції і залишив вирок без зміни.

За таких обставин звільнення ОСОБА_5 від покарання на підставі ст. 75 КК України, колегія суддів не може визнати обґрунтованим, а тому вирок і ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді буде встановлена винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, та ті ж дані про його особу, то призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід визнати м’яким.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

Касаційне поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Новоазовського районного суду Донецької області від 11 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.