Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Донецької області від 26 червня 2009 року.

Цим вироком засуджено

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, працюючого токарем РМЦ №1 ВАТ "ММК ім. Ілліча", відповідно до ст. 89 КК України судимості не має,

за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на п’ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, ч. 4 ст. 187 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України остаточно ОСОБА_1 призначено п’ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 12730 грн. 55 коп., моральної – 100000 грн.

ОСОБА_1 визнано винуватими у тому, що 4 грудня 2008 року приблизно о 20 годині він у стані алкогольного сп’яніння, побачивши на перетині вул. Артема та б. Шевченка в м. Маріуполі Донецької області ОСОБА_4 яка розмовляла по мобільному телефону, з метою заволодіння ним, прослідував за потерпілою та у сквері поблизу перетину вулиць Артема та Карасевської ззаду напав на неї. Так як вона чинила активний опір і вони впали на газон, у ОСОБА_1 виник умисел на її вбивство з корисливих мотивів, реалізуючи який, він ножем, що був у нього, завдав ОСОБА_4 два удари в грудну клітку справа, спричинивши їй тілесні ушкодження, які мають характер тяжких, у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки з пошкодженням правого передсердя, внаслідок яких вона померла. Упевнившись, що ОСОБА_4 не подає ознак життя, ОСОБА_1 заволодів її мобільним телефоном "NOKIA 7500" зі стартовим пакетом та грошима на рахунку на загальну суму 1271 грн. 60 коп.

За змістом касаційних скарг:

захисник ОСОБА_2 посилаючись на неповноту та однобічність дослідження доказів по справі, невідповідність висновків суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нападу та вбивства ОСОБА_4 з корисливих мотивів фактичним обставинам справи, неналежну перевірку тверджень засудженого про обмову себе на досудовому слідстві внаслідок застосування незаконних методів, відсутність об’єктивних доказів винуватості ОСОБА_1, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Одночасно захисник указує, що, якщо колегія суддів касаційного суду прийде до висновку про обґрунтованість засудження ОСОБА_1 за вчинення насильницьких дій щодо ОСОБА_4 вони підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 121 КК України з огляду на недоведеність наявності у засудженого умислу на позбавлення життя потерпілої та заволодіння її майном, із призначенням покарання у мінімальних межах санкції цього закону. Окрім того, зазначає, що суд помилково при призначенні ОСОБА_1 покарання врахував його попередні судимості, тоді як вони погашені в установленому законом порядку;

засуджений ОСОБА_1 з урахуванням доповнень до касаційної скарги ставить питання про скасування вироку й направлення справи на новий судовий розгляд, стверджуючи, що висновки суду щодо його винуватості ґрунтуються на його недостовірних показаннях, в яких він був змушений обмовити себе під впливом незаконних методів, а також суперечливих показаннях свідків, які суд оцінив необ’єктивно та однобічно.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який вважав, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню, а касаційну скаргу захисника слід частково задовольнити й виключити з вироку посилання на попередні судимості ОСОБА_1, оскільки вони погашені, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні дій, пов’язаних із розбійним нападом на ОСОБА_4 та позбавленням її життя з корисливих мотивів, ґрунтується на всебічно досліджених та належно оцінених судом доказах і відповідає фактичним обставинам справи.

Так, свідок ОСОБА_5 показав у судовому засіданні, що 4 грудня 2008 року приблизно в 20 годин, гуляючи з собакою у сквері в районі вул. Артема та б. Шевченка у м. Маріуполі, помітив приблизно в 10 метрах від тротуарної доріжки якесь вовтузіння. Підійшовши ближче, побачив ОСОБА_1, який стояв над дівчиною, а остання лежала на землі. На його запитання, що відбувається, засуджений нічого не відповів, а став, як йому здалось, робити вигляд надання допомоги дівчині, бив її по щоках та говорив, щоб вона вставала. Оскільки ОСОБА_1 поводив себе підозріло, він двох чоловіків, які підійшли до них, попросив викликати міліцію та швидку допомогу.

Свідок також підтвердив свої показання під час допиту на досудовому слідстві та очної ставки з ОСОБА_1 про те, що він бачив, як засуджений із кишені своєї дублянки дістав мобільний телефон і, сказавши, що він йому не потрібен, кинув на землю.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що, проходячи ввечері вказаного дня через сквер, побачив двох чоловіків – один із собакою, а інший – ОСОБА_1 Останній тряс дівчину, яка лежала на землі. Підійшовши до них та помацавши пульс дівчини, зрозумів, що вона мертва і, подзвонивши своєму знайомому, через нього викликав швидку допомогу.

Аналогічні показання щодо обставин виявлення потерпілої, біля якої знаходився ОСОБА_1, дав і свідок ОСОБА_7 Він також указав, що, коли підійшов до місця події, задзвонив мобільний телефон, який знаходився на землі біля дівчини. Побачивши фото ОСОБА_8 якого він знав, сказав останньому по телефону, щоб той підійшов у сквер.

Свідок ОСОБА_8 вказав, що ввечері 4 грудня 2008 року вони з ОСОБА_4 домовились зустрітись, але ОСОБА_4 не зателефонувала і він після 20 год. 15 хвилин кілька разів дзвонив їй на мобільний телефон, з якого через кілька спроб зв’язатися з ОСОБА_4 йому відповів, як виявилось, ОСОБА_7, та повідомив, що вона знаходиться у сквері без свідомості. Прийшовши у вказане ОСОБА_7 місце, виявив ОСОБА_4 без ознак життя, але її тіло було ще тепле. Тут же знаходилось ще троє чоловіків.

ОСОБА_1 не заперечував, що саме його першим побачив біля ОСОБА_4 свідок ОСОБА_5, а далі й інші вищевказані свідки.

Аналогічні доводам касаційної скарги твердження засудженого про те, що на місці події він з’явився вже після спричинення потерпілій невстановленою особою ножових поранень, прийшовши на її крик, та намагався надати першу допомогу, під час чого його й побачили вказані свідки, судом ретельно перевірено й обґрунтовано визнано неспроможними.

Зокрема, в явці з повинною від 5 грудня 2008 року, при допиті підозрюваним у цей же день та відтвореннях обстановки й обставин події 5 та 6 грудня 2008 року ОСОБА_1 вказував, що, побачивши на перетині вул. Артема та б. Шевченка в м. Маріуполі дівчину, яка розмовляла по мобільному телефону, вирішив заволодіти ним. З цією метою він пішов за дівчиною, наздогнав її у сквері й ззаду напав. Оскільки потерпіла чинила опір, вони впали на землю, де дівчина продовжувала чинити опір. Щоб остання не кричала, він ножем, який випав із його барсетки, завдав їй два удари в праву половину грудної клітки та праве плече, після чого дівчина захрипіла, а він почав приводити її до тями. У цей час до нього підійшов чоловік із собакою, пізніше ще двоє чоловіків, які викликали швидку допомогу, після приїзду якої він залишив місце події.

При допиті обвинуваченим 11 грудня 2008 року ОСОБА_1 також визнав винуватість у заподіянні ОСОБА_4 поранень ножем, однак заперечував корисливий мотив своїх дій і стверджував, що наздогнав ОСОБА_4 із метою познайомитись, а в подальшому, у процесі боротьби, завдав їй ножові поранення.

Дослідивши зазначені свідчення ОСОБА_1, суд їх у частині, що стосується обставин нападу на потерпілу та спричинення їй ножових поранень із корисливих мотивів, обґрунтовано визнав достовірними, оскільки вони підтверджуються як вищенаведеними, так і іншими зібраними по справі доказами.

Зокрема, як убачається з протоколу додаткового огляду місця події від 5 грудня 2008 року, у сквері на місці, де напередодні 4 грудня було виявлено труп ОСОБА_4 знайдено та вилучено складений ніж, який, як визнав ОСОБА_1, належить йому.

Відповідно до висновків судово-цитологічних експертиз на клинку цього ножа виявлено сліди крові, яка могла належати потерпілій ОСОБА_4 Також на ножі виявлено і сліди поту засудженого, а у піднігтьовому вмісті обох його рук – кліткові елементи, не виключено, ОСОБА_4

За висновком комісійної комплексної судової медико-криміналістичної експертизи проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з пошкодженням серця та колото-різане поранення плеча у потерпілої спричинені клинком вилученого на місці події ножа. Обґрунтовуючи такий висновок, комісія експертів установила, що конструктивні характеристики та розміри слідоутворюючих частин даного клинка практично повністю співпадають з ознаками травмуючого предмета, який відобразився у властивостях колото-різаних ран на клаптях шкіри та колото-різаних пошкоджень одягу, а результати додаткового спектрального дослідження свідчать про схожість якісного складу металізації по краях досліджуваного та експериментальних колото-різаних пошкоджень на куртці потерпілої, в тому числі і по наявності хрому.

Зазначеними доказами підтверджуються показання засудженого про застосоване ним знаряддя злочину.

Його показання про механізм заподіяння потерпілій ножових поранень та їх локалізацію узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз, згідно з якими у потерпілої виявлено проникаюче колото-різане поранення по передній поверхні грудної клітки справа з пошкодженням правого передсердя, від якого настала її смерть, та колото-різане поранення по передній поверхні правого плеча у верхній третині в районі плечового суглоба, заподіяння яких можливо за обставин, вказаних ОСОБА_1 при відтворенні обстановки й обставин події

Визнаючи винуватість, ОСОБА_1 указував, що під час нападу на потерпілу вони упали на землю, де між ними відбувалась боротьба. ОСОБА_4 чинила опір, відштовхувала його, хапала за обличчя і вкусила за палець. При цьому під час допиту підозрюваним та відтворення обстановки й обставин події він демонстрував сліди від укусу на пальці лівої кисті.

Зазначене відповідає даним висновків судово-медичних експертиз, згідно з якими у потерпілої крім колото-різаних поранень мали місце ще тілесні ушкодження у вигляді садна на нижній губі, крововиливів та саден на правому колінному суглобі, задній поверхні лівого та правого плечей, у м’які тканини голови.

У засудженого при проведенні судово-медичного освідування 5 грудня 2008 року о 19 год. 45 хв. виявлено ранку на слизовій нижньої губи зліва, крововилив на лівому променево-зап’ястковому суглобі та два садна на нігтьовій фаланзі 5-го пальця лівої кисті, які утворились за 1-1,5 діб до освідування, що співпадає з часом нападу на потерпілу.

ОСОБА_1 пояснював, що, напавши на ОСОБА_4 ззаду, схопив її рукою за ремінь на брюках, а під час боротьби з потерпілою у неї дзвонив телефон.

Такі показання ОСОБА_1 підтверджуються даними протоколу огляду місця події, з якого вбачається, що потерпіла одягнута в брюки з ременем, та свідченнями ОСОБА_8 про те, що він після 20 години він кілька разів телефонував ОСОБА_4 але вона не відповідала.

Як правильно зазначив суд у вироку, повідомляючи про обставини нападу на потерпілу, в тому числі і вищенаведені, ОСОБА_1 вказував про такі, які могли бути відомі лише безпосередньому учаснику події.

Матеріалами справи не підтверджується версія засудженого про те, що нападником на потерпілу міг бути чоловік, який вийшов із скверу після того, як звідти пролунав крик потерпілої, і посилання, у зв’язку з цим, на свідчення ОСОБА_9, оскільки, прикмети, за якими вони описували "підозрілого" чоловіка, не співпадають.

Суд належним чином перевірив твердження ОСОБА_1 про застосування під час досудового слідства незаконних методів, внаслідок чого він обмовив себе, та оцінив їх як безпідставні.

Спростовуючи їх, суд у вироку послався не лише на дані перевірки прокурором аналогічної заяви засудженого, за результатами якої в порушенні кримінальної справи щодо працівників Жовтневого РВВС м. Маріуполя відмовлено, як про це безпідставно стверджується в касаційній скарзі захисника, а і на інші докази.

Зокрема, ОСОБА_1 показання, в яких визнавав винуватість у вбивстві, давав у присутності захисників, у тому числі й обраного ним. При цьому у нього слідчим неодноразово з’ясовувалось питання про застосування незаконних методів працівниками дізнання, що засуджений заперечував.

Переглянувши у судовому засіданні відеозаписи відтворень обстановки й обставин події, суд установив, що при проведенні цих слідчих дій ОСОБА_1 добровільно, без будь-якого стороннього впливу давав пояснення про обставини нападу на потерпілу з метою заволодіння її мобільним телефоном.

При судово-медичному освідуванні засудженого та проведенні судово-медичної експертизи у нього, крім вищевказаних, інших тілесних ушкоджень не виявлено, що не узгоджується з його свідченнями про час та характер застосованого до нього працівниками міліції насильства.

Про корисливий мотив дій засудженого свідчать не тільки його показання про намір заволодіти телефоном потерпілої, а і свідчення ОСОБА_5 який бачив, що ОСОБА_1 із кишені своєї дублянки викинув телефон, який, як установлено по справі, належав ОСОБА_4

При цьому посилання засудженого в касаційній скарзі на те, що такі показання свідка суперечать поясненням ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які таких показань не давали, безпідставне, оскільки з матеріалів справи вбачається, що зазначені свідки до місця події підійшли пізніше ОСОБА_5 коли телефон уже знаходився на землі біля потерпілої.

Належно перевіривши, дослідивши та оцінивши докази, суд обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів, і, враховуючи спосіб та знаряддя злочину, характер та локалізацію заподіяних ним потерпілій поранень, мету нападу, правильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України за вказаними у вироку ознаками.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Разом з тим, із вступної та мотивувальної частин вироку підлягають виключенню посилання суду, в тому числі і при призначенні покарання, на попередні судимості ОСОБА_1, оскільки вони відповідно до п. 8 ст. 89 КК України погашені, про що обґрунтовано зазначив у касаційній скарзі захисник.

При цьому, враховуючи тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засудженого, колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для пом’якшення призначеного йому покарання.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Донецької області від 26 червня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінити.

З вступної та мотивувальної частин вироку виключити вказівки про попередні судимості ОСОБА_1 Вважати, що до ухвалення даного вироку він відповідно до ст. 89 КК України судимості не має.

У решті цей вирок залишити без змін.