Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові рішення.

Вироком Долинського районного суду Івано – Франківської області від 2 грудня 2008 року засуджено:

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимості не має,

за ч.1 ст. 122 КК України на два роки обмеження волі, ч.2 ст. 296 КК України на три роки обмеження волі.

Відповідно до ст. 70 КК України остаточно ОСОБА_1 призначено три роки обмеження волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік й зобов’язано періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи, повідомляти їх про зміну місця проживання та публічно попросити вибачення у потерпілого ОСОБА_4

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, судимості не має,

та

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, судимості не має,

за ч.2 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 1700 грн. кожного.

Ухвалою апеляційного суду Івано – Франківської області від 11 березня 2009 року вирок залишено без змін.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими у тому, що вони у стані алкогольного сп’яніння групою осіб 7 квітня 2008 року приблизно о 01 год. в кафе "Затор" у с. Вишків Долинського району Івано - Франківської області, грубо порушуючи громадський порядок, безпричинно, з хуліганських мотивів, проявляючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, почали бити руками та ногами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. та ОСОБА_8 спричинивши їм тілесні ушкодження та фізичний біль. Окрім того, під час вказаних хуліганських дій ОСОБА_1 завдав два удари кулаком в обличчя ОСОБА_4, внаслідок чого спричинив останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи.

За змістом касаційного подання та доповнень до нього прокурор посилається на безпідставність застосування ст. 69 КК України при призначенні засудженим покарання, а також на порушення вимог ст. 99 КК України при призначенні неповнолітньому ОСОБА_2 штрафу. Вказує на недотримання апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України при розгляді апеляції потерпілого ОСОБА_4 Тому просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винуватості, кваліфікацію дій ОСОБА_3, ОСОБА_2 ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 296, а останнього ще й за ч. 1 ст. 122 КК України, є законними та обґрунтованими і у касаційному поданні не оскаржуються.

Доводи касаційного подання про безпідставність застосування ст. 69 КК України при призначенні засудженим покарання є необґрунтованими.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щиро розкаялися, винуватість визнали повністю, завдану потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду відшкодували, позитивно характеризуються за місцем проживання, ініціатором конфлікту був сам потерпілий ОСОБА_4

Зазначене давало підстави суду для застосування до вказаних засуджених ст. 69 КК України і призначення більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст. 296 КК України, а саме, штрафу. Висновки суду про те, що вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженими злочину, належним чином мотивовано.

Наведені у касаційному поданні характеризуючі дані про ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не спростовують висновків суду щодо можливості застосування до них ст. 69 КК України.

Порушень вимог ст. 99 КК України при призначенні покарання ОСОБА_2, який вчинив злочин у неповнолітньому віці, не вбачається, оскільки відповідно до матеріалів справи засуджений сплатив призначений йому за даним вироком штраф, що свідчить про наявність у нього доходів.

Що ж стосується ОСОБА_1, то ст. 69 КК України при призначенні йому покарання не застосовувалася.

За змістом касаційного подання застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК України прокурором не оспорюється й питання про м’якість призначеного йому покарання саме у зв’язку із звільненням засудженого від відбування покарання з випробуванням не ставиться.

За таких обставин колегія суддів відповідно до вимог ст. 397 КПК України не вбачає підстав для обговорення питання щодо м’якості призначеного ОСОБА_1 покарання.

Твердження прокурора у касаційному поданні про те, що апеляційний суд усупереч вимог ст. 377 КПК України, залишив поза увагою доводи апеляції потерпілого ОСОБА_4 про неправильне вирішення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди не відповідають дійсності.

В ухвалі апеляційний суд навів достатні аргументи залишення без задоволення апеляційних вимог потерпілого в частині вирішення цивільного позову, а саме, розміру стягнення із засуджених моральної шкоди.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 394 і 395 КПК України, колегія суддів, –

касаційне подання прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Долинського районного суду Івано – Франківської області від 2 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано – Франківської області від 11 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без змін.