Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2009 року справу за касаційною скаргою директора ТОВ "Янос-В" Лобанова Г.В. на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 21 листопада 2008 р. та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Севастополя від 25 грудня 2008 р., постановлені за скаргою адвоката ОСОБА_1, який діяв в інтересах ОСОБА_2,

постановою слідчого СУ УМВС України в м. Севастополі від 23 вересня 2008 р. за заявою директора ТОВ "Янос-В" Лобанова Г.В. порушено кримінальну справу за фактом використання завідомо підроблених документів за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 21 листопада 2008 р. зазначену постанову про порушення кримінальної справи скасовано за скаргою адвоката ОСОБА_1, який діяв в інтересах ОСОБА_2, і відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом використання завідомо підроблених документів за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Севастополя від 25 грудня 2008 р. цю постанову суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі директор ТОВ "Янос-В" просить ухвалені у справі судові рішення скасувати у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а матеріали кримінальної справи направити для проведення досудового слідства. Вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули скаргу особи, яка не мала права на її подання, та вийшли за межі повноважень, передбачених ст. 236-8 КПК України.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_2 наполягає на законності та обґрунтованості постановлених у справі судових рішень.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, судові рішення – скасуванню, а матеріали за скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 – направленню на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.15 ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення такої постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи. При цьому суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Згідно зі ст. 94 КПК України підставами для порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії кримінального процесу перевіряється лише наявність об`єктивних ознак, що характеризують подію злочину, й закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Водночас, замість перевірки приводів і підстав для порушення кримінальної справи суд першої інстанції вдався до перевірки доказів, що свідчили б про наявність чи відсутність у діянні ОСОБА_2 складу злочину, скасував постанову про порушення кримінальної справи за фактом використання завідомо підробленого документу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, та відмовив у порушенні кримінальної справи за фактом використання завідомо підроблених документів за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України, тобто за відсутністю в діянні складу злочину.

При цьому, суд не врахував, що висновок про відсутність в діянні особи складу злочину можна зробити лише на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та оцінки доказів, що має вирішуватися судом під час розгляду справи по суті і згідно з ч. 15 ст. 236-8 КПК України не відноситься до компетенції суду, який розглядає скаргу на постанову про порушення кримінальної справи.

Як вбачається з матеріалів, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальної справи, приводом до цього стало повідомлення директора ТОВ "Янос-В" Лобанова Г.В. про факт надання в Ленінський районний суд м. Севастополя завідомо підроблених, на його думку, нотаріально завірених копій договорів на підтвердження заборгованості ТОВ "Янос-В" перед ОСОБА_2

Обґрунтовуючи висновок про те, що таке повідомлення не є приводом до порушення кримінальної справи, суд першої інстанції послався на невідповідність поданої Лобановим Г.В. заяви вимогам ст. 95 КПК України, у зв’язку з відсутністю попередження останнього про відповідальність за неправдивий донос.

Разом із тим, зі змісту заяви про злочин убачається, що Лобанов Г.В. звернувся із нею не як приватна особа, а від імені очолюваного ним підприємства. Згідно із ч. 1 ст. 94 КПК України приводом до порушення кримінальної справи можуть бути заяви і повідомлення не лише окремих громадян, а й підприємств, установ, організацій. Згідно з ч. 3 ст. 95 КПК України таке повідомлення повинно бути викладено в письмовій формі. Вимог щодо повідомлення посадової особи, яка його підписала, про завідомо неправдивий донос кримінально-процесуальний закон не передбачає.

Скасовуючи постанову слідчого, суд послався також на те, що слідчий, розглянувши матеріали перевірки заяви директора ТОВ "Янос-В" Лобанова Г.В. співробітниками відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в м. Севастополі, згідно з ч. 2 ст. 98 КПК України не був вправі порушувати кримінальну справу за фактом вчинення злочину, оскільки Лобанов Г.В. у своїй заяві стверджував про вчинення злочину ОСОБА_2

Разом із тим, із наданих суду матеріалів дослідчої перевірки вбачається, що на момент порушення кримінальної справи не було встановлено, хто саме, особисто ОСОБА_2 чи його представник, подали в Ленінський районний суд м. Севастополя відповідні копії документів. Зокрема, ОСОБА_3, з яким у ОСОБА_2 був укладений договір про надання юридичних та консультаційних послуг, у поясненнях оперуповноваженому відділу ДСБЕЗ УМВС України в м. Севастополі від 18 вересня 2008 р. стверджував, що він міг подати позов в інтересах ОСОБА_2

За таких обставин, посилання суду на невиконання слідчим вимог ч. 2 ст. 98 КПК України стосовно порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, як підставу для визнання необґрунтованою та скасування винесеної ним постанови про порушення кримінальної справи за фактом використання завідомо підробленого документу невстановленою особою, не ґрунтується на вимогах кримінально-процесуального законодавства.

Таким чином, постановлене за результатами розгляду скарги судове рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим воно, а також ухвала апеляційної інстанції, яка не звернула увагу на допущені місцевим судом порушення кримінально-процесуального закону, підлягають скасуванню з направленням матеріалів провадження на новий судовий розгляд.

Вимога касаційної скарги щодо направлення матеріалів провадження органу досудового слідства задоволенню не підлягає.

При новому розгляді суду потрібно виконати вимоги ст. 236-8 КПК України, перевірити належним чином наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи, не вдаючись в оцінку доказів, доводи подання прокурора і, в залежності від встановленого, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу директора ТОВ "Янос-В" Лобанова Г.В. задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 21 листопада 2008 р. та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Севастополя від 25 грудня 2008 р., постановлені за скаргою адвоката ОСОБА_1, який діяв в інтересах ОСОБА_2, скасувати, а матеріали за скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 – направити на новий судовий розгляд.