Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_7 на судові рішення щодо останнього.

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 4 червня 2010 року

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Суми, зареєстрованого в АДРЕСА_1, судимості не має,

засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу на шість місяців арешту.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ТОВ "Лодіс-Суми" в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 31684, 19 грн. та 1746, 48 коп. судових витрат за проведення експертизи.

Як установив суд, ОСОБА_7 наказом № 149 від 3 грудня 2007 року прийнятий на роботу в TOB "Лодіс-Суми" в м. Суми, вул. Скрябіна, 7 консультантом із маркетингу та з ним у цей же день укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Згідно з покладеними обов’язками ОСОБА_7 займався розповсюдженням продукції ТОВ "Лодіс-Суми", яку доставляв клієнтам на підставі договору поставки, отримував від них по договору поруки кошти, які мав здавати у касу товариства.

Маючи вільний доступ до грошових коштів ТОВ "Лодіс-Суми", які були йому ввірені у зв’язку з виконанням покладених на нього обов’язків, ОСОБА_7 протягом квітня-травня 2009 року повторно привласнив передані йому клієнтами ТОВ "Лодіс-Суми" за поставлену продукцію кошти, частково чи повністю не здаючи їх у касу товариства.

Зокрема, він привласнив отримані для здачі в касу ТОВ "Лодіс-Суми" від:

ДП ТД ТОВ "Інвестор-96" – 1511, 06 грн.;

ПП ОСОБА_9 – 18998, 47 грн.;

ПП ОСОБА_10 – 386, 84 грн.;

ПП ОСОБА_11 – 355, 09 грн.;

ПП ОСОБА_12 – 143, 82 грн.;

ПП ОСОБА_13 – 830, 75 грн.;

ПП ОСОБА_14 – 7560, 72 грн.;

ПП ОСОБА_15 – 575, 07 грн.;

ПП ОСОБА_16 – 1074, 04 грн.;

ПП ОСОБА_17 – 350 грн.;

ПП ОСОБА_18 – 958, 85 грн.;

ПП ОСОБА_19 – 1581, 05 грн.

Апеляційний суд Сумської області 17 серпня 2010 року задовольнив апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, й зазначений вирок у частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасував та постановив свій вирок, яким призначив йому чотири роки позбавлення волі.

За змістом касаційних скарг та доповнень:

захисник ОСОБА_5, посилаючись на те, що суд допустив неповноту й однобічність дослідження доказів та обставин справи, внаслідок чого не з’ясував, чи є ОСОБА_7 матеріально відповідальною особою, не дав належної оцінки правомірності висновку судово-економічної експертизи, який ґрунтується на даних інвентаризації, проведеної працівниками ТОВ "Лодіс-Суми" з порушенням законодавства про бухгалтерський облік, не перевірив твердження ОСОБА_7 про те, що він всі отримані кошти здавав в касу товариства. З огляду на викладене ставить питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд;

засуджений ОСОБА_7 стверджує про свою невинуватість у вчиненні інкримінованих йому дій, оскільки всі кошти, які йому передавали клієнти підприємства, де він працював, здавались ним у касу ТОВ "Лодіс-Суми", однак не завжди касир видавала йому документи, які б підтверджували це. Дані, на яких базується висновок суду щодо доведеності його винуватості, ґрунтуються на доказах, якими достовірно не встановлено його обов’язки та нестача коштів у ТОВ "Лодіс-Суми". Вважаючи, що судові рішення щодо нього є незаконними, просить їх скасувати, а справу направити на нове розслідування або новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника, яка підтримала касаційні скарги, представника цивільного позивача та прокурора, які вважали судові рішення законними та обгрунтованими, вивчивши матеріали справи, доводи касаційних скарг, заперечення на них представника цивільного позивача, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у присвоєнні грошових коштів ТОВ "Лодіс-Суми", які були у його віддані у зв’язку з виконанням покладених на нього обов’язків, за обставин, встановлених судом, є правильним, відповідає фактичним обставинам справи та обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів.

Так, в матеріалах справи містяться наказ №149 від 3 грудня 2007 року про прийняття ОСОБА_7 на роботу в TOB "Лодіс-Суми" консультантом із маркетингу, підписаний сторонами договір від 3 грудня 2007 року між ТОВ "Лодіс-Суми" та ОСОБА_7 про повну матеріальну відповідальність останнього та посадова інструкція консультанта по маркетингу, згідно з якою той зобов’язаний, зокрема, при отриманні коштів від клієнтів оформляти договори поруки та здавати кошти в касу товариства.

Із зазначеними повноваженнями ОСОБА_7 ознайомлений 3 грудня 2007 року, про що свідчать дані про складання ним заліку на знання службових обов’язків консультанта по маркетингу.

Сам засуджений визнав, що, працюючи в ТОВ "Лодіс-Суми" консультантом по маркетингу, доставляв клієнтам за договорами поставки продукцію товариства, за яку по договору поруки отримував для здачі в касу свого підприємства кошти, тобто виконував обов’язки, передбачені посадовою інструкцією консультанта по маркетингу.

Наведеним спростовуються доводи касаційних скарг про те, що ОСОБА_7 не був матеріально відповідальною особою та зі своїми функціональними обов’язками не ознайомлений.

ОСОБА_7 під час розгляду справи спочатку заперечував винуватість, проте визнав, що в зазначений період часу від названих у вироку підприємств отримав кошти за поставлену ним продукцію для передачі в касу ТОВ "Лодіс-Суми", суму яких не оспорював, і стверджував, що здав їх у касу товариства, а в подальшому повністю визнав винуватість й пояснив, що зазначені суми привласнив та витратив на свої потреби.

Свідок ОСОБА_20, головний бухгалтер ТОВ "Лодіс-Суми", пояснила суду, що після проведення на початку червня 2009 року звірки розрахунків з клієнтами, яких обслуговував ОСОБА_7, були встановлені розбіжності щодо заборгованості, зокрема, ДП ТД ТОВ "Інвестор-96", ПП ОСОБА_9, ПП ОСОБА_10, ПП ОСОБА_11, ПП ОСОБА_12, ПП ОСОБА_13, ПП ОСОБА_14, ПП ОСОБА_15, ПП ОСОБА_16, ПП ОСОБА_17, ПП ОСОБА_18, ПП ОСОБА_19 Згідно з даними зазначених підприємств вони за договорами доручення передали ОСОБА_7 відповідні суми грошей за поставлену ТОВ "Лодіс-Суми" продукцію і заборгованості не мали, а по бухгалтерським документам товариства ці кошти в касу не надійшли. В результаті проведеної інвентаризації на 23 червня 2009 року недостача становила 39122, 93 грн., в подальшому її сума уточнена до 39101, 97 грн.

Аналогічні показання щодо недостачі, виявленої товариством "Лодіс-Суми" внаслідок невнесення ОСОБА_7 всіх коштів, отриманих від клієнтів товариства за поставлену їм продукцію, дав і свідок ОСОБА_21 – заступник директора ТОВ "Лодіс-Суми".

Касир ТОВ "Лодіс-Суми" свідок ОСОБА_22 заперечила свідчення ОСОБА_7 про те, що вона при прийнятті від нього коштів не завжди видавала чеки, які посвідчували надходження коштів у товариство та їх оприбуткування.

Згідно з уточненими даними інвентаризації, проведеної за результатами звірок взаємних розрахунків ТОВ "Лодіс-Суми" з названими підприємствами, яким саме засуджений доставляв продукцію, на 23 червня 2009 року виявлена нестача коштів товариства на суму 39101, 97 коп.

Висновками судово-економічної експертизи встановлена документально підтверджена дебіторська заборгованість ОСОБА_7 перед ТОВ "Лодіс-Суми" в цей же період на суму 34301, 49 грн.

Порушення нормативних актів при проведенні інвентаризації без участі ОСОБА_7 відсутні, оскільки, як убачається з матеріалів справи, останній після того, як стало відомо про факти приховування ним коштів, отриманих від клієнтів для внесення в касу товариства, перестав виходити на роботу, на звернення службових осіб не реагував та виїхав з місця проживання. Не ставить під сумнів достовірність даних інвентаризації й уточнення суми нестачі в результаті додаткової перевірки.

Хибними є і твердження в касаційних скаргах про необ’єктивність висновків судово-економічної експертизи з огляду на те, що експертом досліджувались лише надані ТОВ "Лодіс-Суми" результати інвентаризації. Відповідно до мотивувальної частини висновку, експертом вивчались не тільки акти інвентаризації, а й інші надані на його запит фінансові документи, зокрема, акти звірок взаємних розрахунків по кожному підприємству, які обслуговував ОСОБА_7, касові книги та первинні касові документи товариства.

Окрім того, сам засуджений документів, які б свідчили про передачу ним у касу товариства коштів, по яким він згідно з висновком експертизи мав дебіторську заборгованість, не надав.

Сукупністю наведених доказів підтверджуються висновки суду про те, що ОСОБА_7 в указаний період часу привласнив кошти ТОВ "Лодіс-Суми", які були йому ввірені відповідно до покладених на нього службових обов’язків.

Разом із тим, суд, правильно встановивши обставини привласнення засудженим чужого майна, дав невірну юридичну оцінку його діям, помилково кваліфікувавши їх за ознакою повторності.

Судом установлено, що ОСОБА_7 шляхом учинення протягом нетривалого часу ряду тотожних діянь неодноразово привласнював кошти ТОВ "Лодіс-Суми" одним і тим же способом. Зазначене свідчить про наявність у нього єдиного злочинного наміру, а тому його дії відповідно до ч. 2 ст. 32 КК України не можуть розцінюватись як повторність злочинів, у зв’язку з чим вони підлягають перекваліфікації з ч. 3 на ч. 1 ст. 191 КК України, оскільки їх загальний розмір складає менше двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Визначаючи засудженому покарання за даною нормою закону, колегія суддів враховує вимоги ст. 65 КК України й вважає, що для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових злочинів, йому слід призначити позбавлення волі.

З огляду на викладене та, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів,

касаційні скарги захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вироки Зарічного районного суду м. Суми від 4 червня 2010 року та апеляційного суду Сумської області від 17 серпня 2010 року щодо ОСОБА_7 змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 191 на ч. 1 ст. 191 КК України та призначити покарання два роки позбавлення волі.

В решті ці вироки залишити без змін.