Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 18 листопада 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5

Вироком Миколаївського районного суду Одеської області від 26 травня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки, за ч. 1 ст. 135 КК України на два роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено п’ять років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2009 року вирок змінено, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладенням обов’язків, передбачених п. 2 ст. 76 КК України.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, будучи позбавленим постановою суду від 26 лютого 2008 року права керування транспортними засобами строком на один рік за вчинення дорожньо – транспортної події у стані алкогольного сп’яніння та не маючи при собі посвідчення водія, 10 листопада 2008 року у стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем ВАЗ - 211540, державний номер НОМЕР_1, що належав його батьку, рухаючись по АДРЕСА_1 Миколаївського району Одеської області зі швидкістю 80-90 км/год., порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 "б", 2.1 "а", 2.9 "а", 2.10, 11.2, 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) та виїхав на праве узбіччя, де здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6, яка рухалася у попутному напрямку, після чого не зупинився, продовжив рух та, маневруючи автомобілем скинув тіло потерпілої з капота, куди його закинуло після наїзду. З місця події ОСОБА_5 зник, залишивши ОСОБА_7 у небезпечному для життя стані. Внаслідок дорожньо – транспортної події ОСОБА_6 загинула на місці події.

У касаційному поданні прокурор посилається на безпідставне звільнення ОСОБА_5 апеляційним судом від відбування покарання з випробуванням, у тому числі й від додаткового покарання. Просить скасувати ухвалу та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання, засудженого, який заперечував проти його задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Твердження прокурора в касаційному поданні про безпідставність застосування апеляційним судом до ОСОБА_5 ст. 75 КК України ґрунтується на законі та матеріалах справи.

Відповідно до закону ст. 75 КК України може бути застосована в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Цих вимог закону апеляційним судом не виконано.

Як убачається з ухвали, суд, стверджуючи про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання, виходив із того, що засуджений щиро розкаявся, вперше притягується до кримінальної відповідальності, відшкодував моральну та матеріальну шкоду, позитивно характеризується за місцем роботи, має на утриманні малолітню дитину. Також апеляційний суд вказав, що враховує думку потерпілого ОСОБА_8, який просив призначити ОСОБА_5 покарання, не пов’язане із позбавленням волі, клопотання колег ОСОБА_5 по роботі, конкретні обставини дорожньої ситуації, що склалася на момент наїзду на ОСОБА_6, й ставлення засудженого до вчиненого.

Разом із тим, деякі із зазначених обставин апеляційний суд належним чином не перевірив, а також не мотивував в ухвалі, яким чином вони свідчать про доцільність звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Так, з матеріалів справи убачається, що в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 не висловив конкретних міркувань щодо міри покарання ОСОБА_5 Подана ж від імені потерпілого заява в апеляційний суд належним чином не завірена.

Аргументів з приводу того, яким чином клопотання колег ОСОБА_5 по роботі може відповідно до вимог ст. 65 КК України враховуватися при призначенні засудженому покарання в ухвалі суду не наведено.

Також хибними є посилання апеляційної інстанції на конкретні обставини дорожньої ситуації, що склалася на момент наїзду на ОСОБА_6, оскільки даних про наявність об’єктивних перешкод для нормального руху автомобіля під керуванням ОСОБА_5 судом не встановлено.

Окрім того, апеляційний суд залишив поза увагою те, що на момент вчинення інкримінованих діянь ОСОБА_5 був позбавлений права керувати транспортними засобами за вчинення попередньої дорожньо – транспортної події у стані алкогольного сп’яніння. Наїзд на ОСОБА_6 ОСОБА_5 також вчинив у стані алкогольного сп’яніння, що судом першої інстанції визнано обтяжуючою покарання обставиною.

Отже, висновки апеляційного суду про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням суперечать принципу справедливості покарання і не відповідають його меті – виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

З огляду на це відповідно до ст.ст. 398, 372 КПК України ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд через м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання.

Окрім того, колегія суддів Верховного Суду України звертає увагу на недотримання при звільненні ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням апеляційним судом вимог ст. 77 КК України, який усупереч указаному закону звільнив засудженого як від основного, так і від додаткового покарання.

При новому апеляційному розгляді кримінальної справи суд має врахувати наведене й прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити .

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суддів.