804/11388/14 Про визнання протиправним та скасування рішення, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток - 24.05.2016 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015

у справі № 804/11388/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконда"

до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення,-

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Віконда" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від № 855/22-01/32974441 від 11.07.2014, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 1 500 406 грн.;

- п. 198.6 п. 198.3 ст. 198, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 705 466 грн.;

- п. 3.5 гл.3 Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті України", що відбулось внаслідок перевищення позивачем ліміту залишку готівки в касі підприємства у сумі 6 485,73 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 24.07.2014 № 0001712201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 500 406,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 750 203,00 грн., від 24.07.2014 № 0001702201, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 705 466,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 352 733,00 грн. та від 25.07.2014 № 0001842201, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 971,46 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ФОП ОСОБА_3 на виконання укладених договорів купівлі-продажу підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями. Реальність транспортування та збереження товару підтверджена договором оренди на складське приміщення, подорожніми листами, актами виконаних робіт, актами списання дизельного палива.

На час здійснення господарських операцій, вказаний контрагент позивача - ФОП ОСОБА_3 був зареєстрований як суб'єкт господарювання та був платником ПДВ.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилені твердження відповідача про неправомірність формування податкового кредиту та витрат у зв'язку з ненаданням товарно-транспортних накладних, оскільки наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2014 № 0001712201 та № 0001702201.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 25.07.2014 № 0001842201 на суму 12 971,46 грн. необхідно зазначити наступне.

В акті перевірки встановлено, що на 2013 рік ТОВ "Віконда" затверджено ліміт залишку готівки в касі в розмірі 17,00 грн. На момент перевірки до каси підприємства прийнято видатковий касовий ордер від 25.04.2013 на загальну суму 6 485,73 грн., який не підтверджений підписом отримувача готівки. Внаслідок чого відповідач дійшов висновку про перевищення позивачем встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у видатковому касовому ордері від 25.04.2013 на суму 6500,00 грн. в якості одержувача грошових коштів вказано ПАТ "ОТП "Банк". ПАТ "ОТП "Банк" на отримання грошових коштів у розмірі 6500,00 грн. видало квитанцію № 53 від 25.04.2013.

Згідно пункту 3.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (z0040-05) , приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.

У відповідності до п.3.10 вказаного вище Положення у касових ордерах, які оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій (видача готівки за видатковими відомостями, електронними платіжними засобами, здавання готівки до банку, отримання готівки з банку за чеком та оприбуткування її в касі тощо), реквізит "Одержав" або "Прийнято від" не заповнюється.

З огляду на зазначені норми та враховуючи, що позивач за видатковим касовим ордером від 25.04.2013 на суму 6 500 грн. здавав готівку до банку, і факт отримання грошових коштів банківською установою підтверджується квитанцією № 53 від 25.04.2013, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вказаний видатковий касовий ордер правомірно не містить підпису одержувача грошових коштів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2014 № 0001842201.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

Касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .