Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 18 листопада 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 30 вересня 2009 року, яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 30 березня 2000 року

за ч. 1 ст. 141 КК України 1960 р.

на два роки позбавлення волі

з відстрочкою виконання вироку на два роки,

16 травня 2003 року за ч. 3 ст. 152,

ч. 2 ст. 153 КК України на вісім років позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 117 КК України 1960 р. на шість років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 153 КК України 2001 р. на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 42 КК України 1960 р. за сукупністю злочинів йому призначено сім років позбавлення волі, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України 2001 р. в строк покарання зараховано покарання за попереднім вироком і остаточно за сукупністю злочинів йому призначено вісім років позбавлення волі,

Суд визнав ОСОБА_5 винуватим у тому, що він 19 березня 2001 року у стані сп’яніння у групі із вже засудженим за цей злочин ОСОБА_6 затягнули до квартири останнього, що на АДРЕСА_1 в м. Краматорськ, ОСОБА_7 і неповнолітню ОСОБА_8, де, застосовуючи фізичне насильство та погрожуючи при цьому розправою, по черзі зґвалтували кожну з них і задовольнили з кожною потерпілою статеву пристрасть неприродним способом.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок у касаційному порядку в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Твердить, що ОСОБА_5 вчинив злочин у період відстрочки виконання вироку Краматорського міського суду Донецької області від 30 березня 2000 року та до постановлення вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2003 року, а тому суд мав призначити засудженому покарання спочатку за правилами ст. 42 КК України 1960 р., потім – за правилами ст. 43 КК України 1960 р. за сукупністю вироків, а потім – за сукупністю злочинів за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання та просила скасувати вирок з направленням справи щодо ОСОБА_5 на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що кримінальне подання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, суд послався на докази, що містяться в матеріалах справи.

Приймаючи рішення про покарання Онойченку суд допустив помилку у правозастосуванні.

Згідно з вимогами ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення попереднього вироку, але до повного його відбуття вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Зазначених вимог закону суд не дотримався.

Маючи дані про те, що ОСОБА_5 учинив злочини у період іспитового строку, встановленого йому вироком Краматорського міського суду Донецької області від 30 березня 2000 року (а. с. 125 – 126), та до постановлення вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2003 року, яким його засуджено на вісім років позбавлення волі (а. с. 173 - 175), суд призначив ОСОБА_5 покарання на підставі ст. 42 КК України 1960 р. за сукупністю злочинів, а потім - на підставі ч. 4 ст. 70 КК України 2001 р., зарахувавши у строк покарання частково відбуте покарання за попереднім вироком від 16 травня 2003 року. Покарання, призначене ОСОБА_5 вироком від 30 березня 2000 року, залишилося невідбутим.

У такому разі доводи прокурора в касаційному поданні про необґрунтованість вироку та необхідність його скасування через неправильне застосування кримінального закону є слушними.

Вирок суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого належить перевірити всі матеріали справи, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх і постановити рішення, яке б точно відповідало вимогам закону.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 30 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу – направити на новий судовий розгляд.