Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 10 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Київської області на вирок Таращанського районного суду Київської області від 4 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1,

зазначеними вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця м. Макарів Київської області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого Броварським міськрайонним судом Київської області 18 жовтня 2007 року за ч.3 ст. І85 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

засуджено:

- за ч. 1 ст. 162 КК України на 1 рік обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік і 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік і 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_2, щодо якого касаційне подання та скарги не подані.

У апеляційному порядку вирок щодо засуджених не переглядався.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 26 квітня 2008 року близько 23 години 30 хвилин разом із своїм братом ОСОБА_2 незаконно проникли до житла ОСОБА_3 – у будинок АДРЕСА_2, чим порушили право ОСОБА_3 на недоторканість житла, та умисно нанесли останньому удари руками й ногами в тулуб та інші частини тіла, завдавши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні покарання у виді обмеження волі засудженому ОСОБА_1, який на момент вчинення злочину був неповнолітнім, просить вирок щодо останнього змінити і звільнити його від відбування покарання за ч. 1 ст. 162 КК України та виключити з резолютивної частини застосування ст. 70 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Вергізової Л.А. на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Доводи касаційного подання про те, що ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 162 КК України міра покарання обрана з порушенням закону, заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не може бути призначено, зокрема, особам, які вчинили злочин у неповнолітньому віці.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 як на час вчинення злочину, так і на час розгляду справи в суді був неповнолітнім, що відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України унеможливлювало призначення йому покарання у виді обмеження волі.

До ОСОБА_1 також не може бути застосовано інше покарання, передбачене ч.1 ст. 162 України (штраф, виправні роботи), оскільки за вимогами ст. 99 КК України штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернено стягнення, а такого ОСОБА_1 не має; відповідно до вимог ст. 57 КК України покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Однак, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не працював, і це вид покарання не міг бути йому призначений.

Виходячи з того, що у випадку, коли санкцією статті, за якою засуджується особа, передбачено лише такі основні покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані, за наявності підстав така особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 7 КПК України або звільнена від покарання.

Оскільки в касаційному поданні питання про м’якість призначеного ОСОБА_1 покарання не порушено, а санкцією ч. 1 ст. 162 КК України передбачено такі основні покарання, які у даному випадку до нього не можуть бути застосовані, а також, ураховуючи відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинений злочин відповідно до ст. 7 КПК України, колегія суддів вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_1 підлягає зміні зі звільненням його від відбування покарання за ч. 1 ст. 162 КК України і виключенням застосування ст. 70 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Київської області задовольнити.

Вирок Таращанського районного суду Київської області від 4 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Звільнити ОСОБА_1 від покарання за ч. 1 ст. 162 КК України. Виключити з резолютивної частини вироку призначення покарання за ст. 70 КК України.

Вважати його засудженим за ч. 1 ст. 122 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік і 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком і визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців.

У решті вирок щодо засудженого залишити без зміни.