Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 16 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього,

вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 5 січня 2010 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що немає судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 272 КК України до обмеження волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади пов’язані з контролем та наглядом за дотриманням працівниками правил, інструкцій, наказів та вказівок з охорони праці на два роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, з покладенням на нього обов’язків не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, а також періодично з’являтися у ці органи для реєстрації.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 12 березня 2010 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він обіймаючи посаду начальника електроремонтної дільниці енергосилового цеху ТОВ "Попаснянський вагоноремонтний завод", був відповідальним за організацію роботи 30-31 травня 2009 року (у вихідні дні) профілактичних та ремонтних робіт на підстанції заводу № 3, про що був виданий відповідний наказ. Проте, у порушення п. 2.5, 2.8, 2.31 посадової інструкції, ст. 14 Закону України "Про охорону праці", п.3.1.2, 3.2.1, 3.5.6, 3.11.1 Правил безпеки експлуатації електроустановок споживачів, ОСОБА_4 без видачі розпорядження допустив електромонтера ОСОБА_5 до виконання робіт з відключення електроенергії на підстанції № 3, внаслідок чого 30 травня 2009 року близько 8-ї год. при виконанні технічних заходів по відключенню електрообладнання на зазначеній підстанції, ОСОБА_5 було травмовано електричним струмом. У результаті чого їй було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 зазначає про те, що суд необґрунтовано кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 272 КК України, оскільки він зазначеного злочину не вчиняв, а висновок суду ґрунтується на суперечливих доказах. Посилається на неповноту та однобічність досудового слідства і судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Крім того, стверджує, що апеляційний суд розглянув справу без його участі, чим порушив його права на захист. Просить судові рішення скасувати, а провадження у справі закрити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину підтверджена сукупністю доказів, зібраних по справі, перевірених під час судового розгляду та обґрунтовано покладених судом в основу вироку, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_5 про обставини порушення ОСОБА_6 правил безпеки праці під час виконання робіт з великою небезпекою, внаслідок якої потерпіла отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які підтверджували факт порушення ОСОБА_6 правил безпеки праці, внаслідок чого ОСОБА_5 було травмовано електричним струмом. Згідно з висновком судово-медичної експертизи тілесні ушкодження, які були виявлені у потерпілої, заподіяні їй внаслідок травмування електричним струмом. Свідок ОСОБА_12 стверджував, що роботи по відключенню електроенергії повинен був організувати та проконтролювати начальник електроремонтної дільниці ОСОБА_4 Свідок ОСОБА_13 також зазначав, що саме ОСОБА_6 повинен був видати наряд-допуск на виконання робіт, а також особисто проконтролювати виконання робіт щодо відключення від електроенергії підстанції № 3. Ці показання повністю узгоджуються з наказом № 1607 від 12 грудня 2007 року, згідно з яким, начальник електроремонтного цеху ОСОБА_4 повинен був організувати роботи для проведення ремонтних та профілактичних робіт на підстанції № 3, актом про нещасний випадок ф.Н-1, згідно з яким встановлена вина ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки виконання робіт 30 травня 2009 року на підстанції № 3, актом про нещасний випадок ф.Н-5, згідно з яким ОСОБА_4 неналежно організував та не забезпечив виконання робіт на діючій електроустановці, а саме, не надав наряд-допуск на проведення робіт з відключення електропідстанції, в якому повинно бути вказано місце, зміст, початок та кінець роботи, необхідні заходи безпеки, склад бригади та осіб, які відповідають за безпеку виконання робіт та порушення правил безпеки виконаних робіт на зазначеній підстанції, висновком судово-інженерної експертизи згідно з якою дії начальника електроремонтної дільниці енергосилового цеху ТОВ "Попаснянський ВРЗ" ОСОБА_4 не відповідали вимогам ст. 14 Закону України "Про працю", п.п. 3.1.2, 3.11.1 "Правил безпеки експлуатації електроустановок споживачів", про те, що він допустив до виконання робіт працівників без зазначення комплексу заходів, що забезпечують безпечне проведення робіт на електроустановках, що з технічної точки зору перебуває в прямому причинному зв’язку з обставинами події.

Сукупність зібраних по справі доказів було ретельно досліджено під час судового розгляду та проаналізовано судом з наведенням у вироку відповідних мотивів, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено.

Дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 272 КК України судом кваліфіковано правильно.

Доводи касаційної скарги засудженого про те, що апеляційний суд розглянув справу без його участі, чим порушив його право на захист є безпідставними, оскільки як убачається з матеріалів справи ОСОБА_4 був належним чином повідомлений місцевим судом про день та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ( а.с. 427).

Покарання ОСОБА_4 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України і є справедливим.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування або зміни судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

відмовити в задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4, засудженого вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 5 січня 2010 року.