Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 16 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області на ухвалу апеляційного суду Луганської області від 29 січня 2010 року щодо ОСОБА_5,

вироком Кремінського районного суду Луганської області від 12 листопада 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимого,

останнього разу 18 серпня 2005 року за ч. 1

ст. 122 КК України до позбавлення волі

на строк два роки, звільненого 1 грудня 2006

року умовно-достроково на строк чотири

місяці і двадцять п’ять днів,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 29 січня 2010 року вирок змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 185 КК України й призначено покарання за цим законом - два роки позбавлення волі.

З урахуванням змін внесених ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 18 червня 2009 року близько 13 год., перебуваючи в буд. АДРЕСА_1, таємно викрав велосипед, на загальну суму 315 грн., який належав ОСОБА_6

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, у зв’язку з тим, що апеляційний суд необґрунтовано перекваліфікував дії засудженого з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки на думку прокурора, ОСОБА_5 відкрито викрав майно, яке належало ОСОБА_6

Заслухавши доповідача, думку прокурора Опанасюка О.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 було пред’явлено обвинувачення у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, і його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України. До такого ж висновку прийшов суд першої інстанції.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_5 перекваліфікував дії засудженого з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України. При цьому, суд у своїй ухвалі рішення про перекваліфікацію дій засудженого мотивував тим, що суд першої інстанції не дав належної оцінки показанням засудженого ОСОБА_5, який стверджував, що у нього був умисел саме на таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_6 Крім того, апеляційний суд зазначив, що засуджений був знайомий з сім’єю потерпілою ОСОБА_6, а як убачається з протоколу усної заяви ОСОБА_6 повідомила, що велосипед викрав незнайомий чоловік.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не врахував усіх фактичних обставин справи та досліджених місцевим судом доказів у їх сукупності, а тому дійшов передчасного висновку про те, що засуджений вчинив саме таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_6

Зокрема, згідно з показаннями свідка ОСОБА_8 як під час досудового слідства, так і судового розгляду, вона стверджувала, що 18 червня 2009 року близько 17-ї год. бачила, як ОСОБА_5 забрав велосипед її брата, вона вийшла з будинку та почала кричати щоб засуджений залишив велосипед, а також бігла за ОСОБА_5 Засуджений на її крики зупинився, оглянувся, побачив її та пішов далі в напрямку автобусної зупинки.

З показань засудженого ОСОБА_5, які той давав у ході досудового слідства, убачається, що 18 червня 2009 року близько 17-ї год., перебуваючи у дворі потерпілої ОСОБА_6, він побачив дитячий велосипед, який вирішив викрасти. Коли він котив велосипед то чув крики. Озирнувшись, він побачив доньку ОСОБА_6, яка кричали щоб він залишив велосипед. Проте, він пішов далі до автобусної зупинки. Ці показання засуджений повністю підтвердив під час відтворення обстановки та обставин події за його участю.

Цим показанням ОСОБА_5 судом апеляційної інстанції оцінки дано не було.

Крім того, апеляційним судом залишено поза увагою те, що відповідно до роз’яснень, які містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25 грудня 1992 року "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" (v0012700-92) - дії розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це продовжені винною особою з метою заволодіння майном або його утримання, належить кваліфікувати як грабіж.

За таких обставин, рішення апеляційної інстанції про перекваліфікацію дій ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України не може вважатися законним і обґрунтованим, оскільки апеляційний суд допустив неправильне застосування кримінального закону та порушення кримінально-процесуального законодавства, яке істотно вплинуло на правильність прийняття рішення, що відповідно до ст. 398 ч. 1 КПК України, є підставою для скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи необхідно перевірити вирок місцевого суду з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального законодавства, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні, і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів -

касаційне подання заступника прокурора Луганської області задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 29 січня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.