Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 10 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва та касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2008 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Вироком місцевого суду

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя м. Черкас,

такого, що не має судимості,

засуджено до позбавлення волі:

- за ч.3 ст. 309 КК України на п’ять років;

- за ч.3 ст. 305 КК України на вісім років і десять місяців з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- за ч.3 ст. 307 КК України на вісім років і шість місяців з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на дев`ять років і шість місяців з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

уродженця та жителя м. Черкас,

такого, що не має судимості,

засуджено до позбавлення волі:

- за ч.3 ст. 305 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на сім років із конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди та з конфіскацією половини майна, що є його особистою власністю;

- за ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на шість років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_4 за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на сім років із конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією половини майна, що є його особистою власністю.

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

уродженця м. Білгород-Дністровського

Одеської області, жителя м. Києва,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч.3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на п’ять років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання і роботи та періодично з`являтися для реєстрації.

Вирішено питання про речові докази.

Постановлено стягнути із ОСОБА_2 у доход держави 282 грн. 46 коп. судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2008 року апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_4 задоволено частково. Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2008 року щодо ОСОБА_4 у частині призначення розміру додаткового покарання – конфіскації майна за ч.3 ст. 307 КК України змінено, визначено, що конфіскації за ч.3 ст. 307 КК України підлягає половина належного йому майна. На підставі ст. 70 КК України постановлено вважати ОСОБА_4 засудженим до покарання, визначеного вироком.

Як визнав суд, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за вчинення злочинів за наступних обставин.

16 травня 2006 року близько 17 години ОСОБА_2, перебуваючи біля магазину "Гранд-Меркет", що на розі вулиць Б.Хмельницького та Ільїна у м. Черкасах, від невстановленої особи незаконно отримав психотропну речовину – амфетамін, яку з метою незаконного зберігання перевіз до свого помешкання у квартиру АДРЕСА_1, де зберігав без мети збуту.

17 травня 2006 року ОСОБА_2 незаконно зберігав при собі без мети збуту психотропну речовину, яка містить 53, 96 г амфетаміну, що є особливо великим розміром. Близько 14 години 30 хвилин на розі вулиці Леніна та провулку Архітектурному у м. Черкасах ОСОБА_2 був затриманий співробітниками міліції та у нього вилучено вказану психотропну речовину.

У першій половині лютого 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4, перебуваючи в м. Ліпно Республіки Польща, у невстановленої особи придбали 966,003 г психотропної речовини, що містить амфетамін, яку ОСОБА_2 зберігав у своєму автомобілі "Volkswagen Jetta".

У середині лютого 2007 року, з метою контрабандного ввезення психотропної речовини на територію України, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, за попередньою змовою між собою, перебуваючи у Республіці Польщі, придбали телевізор, у корпусі якого приховали психотропну речовину та 17 лютого 2007 року на автомобілі ОСОБА_2 перевезли до митного пункту неподалік від державного кордону Республіки Польщі.

Того ж дня, відповідно до розподілу ролей, ОСОБА_4 залишився на території Польщі з телевізором, у корпусі якого знаходилася психотропна речовина, а ОСОБА_2 на автомобілі перетнув митний кордон та став чекати ОСОБА_4 на території України.

У ніч на 18 лютого 2007 року ОСОБА_4 зупинив автомобіль "Москвич", який рухався із Республіки Польща на територію України, та домовився з водієм, не повідомивши йому про перебування психотропної речовини у телевізорі, що останній перевезе телевізор через митний кордон і передасть ОСОБА_2

18 лютого 2007 року близько 3 години в зоні діяльності митного пункту "Ягодин" невстановлена особа, не будучи обізнаною щодо злочинних намірів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на автомобілі "Москвич" перетнула митний кордон України із прихованим у телевізорі амфетаміном і передала його ОСОБА_2

Після цього ОСОБА_4 на попутному автомобілі в`їхав на митну територію України, де поблизу митного пункту "Ягодин" на нього вже чекав ОСОБА_2

18 лютого 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перевезли психотропну речовину до м. Києва та зустрілися із ОСОБА_3 і домовилися з ним, що останній підшукає покупця амфетаміну та передали йому половину психотропної речовини на зберігання.

ОСОБА_3, отримавши від ОСОБА_4 частину психотропної речовини, за попередньою домовленістю із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з метою збуту зберігав її в орендованому гаражі кооперативу "Позняки-2" по АДРЕСА_2

Решту амфетаміну ОСОБА_4 перевіз до м. Черкас та зберігав за місцем свого помешкання у квартирі АДРЕСА_3, також з метою збуту.

20 лютого 2007 року ОСОБА_2, на своєму автомобілі разом із ОСОБА_4 перевіз психотропну речовину, яка зберігалася за місцем проживання ОСОБА_4 до автостанції м. Черкас, звідки ОСОБА_4 перевіз вказану речовину до м. Києва.

Того ж дня, близько 17 години на розі вулиць Здолбунівської та Сортувальної у м. Києві ОСОБА_4 зустрівся із ОСОБА_3 та переніс перевезену психотропну речовину до орендованого останнім гаража гаражного кооперативу "Позняки-2".

Із гаража ОСОБА_4 забрав решту амфетаміну, яка до цього часу зберігалася у ОСОБА_3

Діючи за попередньою домовленістю з іншими засудженими, ОСОБА_3 20 лютого 2007 року поїхав на зустріч із покупцем для отримання грошей за психотропну речовину.

Близько 18 години ОСОБА_3 біля будинку №2 по вул. Ревуцького у м. Києві зустрівся із покупцем та отримав від нього гроші в сумі 10 000 дол. США, а в той час ОСОБА_4, перебуваючи на розі вулиць Здолбунівської та Сортувальної у м. Києві біля літнього кафе "Рогань" збув представникові покупця 966,003 г психотропної речовини, яка містить 115,92 г амфетаміну.

У касаційному поданні, як убачається з його змісту, прокурор, не оспорюючи винність та кваліфікацію дій засуджених, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд безпідставно застосував ст. 69 КК України та звільнив ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням. Крім того, на думку прокурора, суд, не призначивши ОСОБА_3 додаткове покарання у виді конфіскації майна, пославшись на ст. 69 КК України, а не на ст. 77 КК України, неправильно застосував кримінальний закон.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 зазначає, що досудове слідство проведено неповно та однобічно, з порушенням права на захист та істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Захисник вважає, що винність ОСОБА_2 у вчиненні злочинів не доведена, висновок суду у цій частині ґрунтується лише на показаннях ОСОБА_3 Просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати та виправдати його за відсутністю у його діях складу злочину.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Парусова А.М., який підтримав касаційне подання в частині скасування вироку щодо ОСОБА_3, а касаційну скаргу захисника просив залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання і касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, крім визнавальних показань ОСОБА_3, підтверджується також й показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 та інших свідків.

Так, свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що працюючи старшим оперуповноваженим УБОЗ УМВС України в Черкаській області, 17 травня 2006 року, вів візуальне спостереження за ОСОБА_2 та проводив його затримання. Під час затримання ОСОБА_2 чинив опір, мав при собі пакунок із психотропною речовиною.

Свідки, щодо яких було застосовано заходи безпеки, детально розповіли про обставини проведення оперативної закупки психотропної речовини у засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Показання вказаних свідків узгоджуються між собою, а також із даними, що є у висновках судово-хімічних експертиз, відповідно до яких вилучена у ОСОБА_2 та у покупця порошкоподібна речовина містить в своєму складі психотропну речовину амфетамін, протоколах про наслідки виконання оперативно-розшукового заходу "візуальне спостереження", огляду та вилучення у ОСОБА_3 грошових коштів, огляду та вилучення психотропної речовини, огляду орендованого ОСОБА_3 гаража, відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_4 та іншими доказами у справі.

Зі справи вбачається, що показанням засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_4, котрі частково визнали себе винними, дана належна оцінка та визнано, що в такий спосіб вони намагаються уникнути кримінальної відповідальності. Натомість, показання ОСОБА_3 є послідовними, повністю узгоджуються з іншими доказами у справі, тому вважати, що він обмовив ОСОБА_2 немає підстав.

З огляду на наведене, доводи захисника ОСОБА_1 про те, що досудове слідство проведено однобічно, та що винність ОСОБА_2 у вчиненні злочинів не доведена, не можна вважати підставними.

Злочинні дії ОСОБА_2 за ч.3 ст. 309, ч.3 ст. 305 та ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 за ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_3 за ч.3 ст. 307 КК України кваліфіковані правильно.

Посилання ОСОБА_1 на те, що на досудовому слідстві порушено право ОСОБА_2 на захист, було предметом перевірки і не знайшло підтвердження в матеріалах справи.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б вказували на необхідність скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Доводи прокурора про те, що суд при призначенні ОСОБА_3 покарання безпідставно застосував ст. 69 КК України, не можна визнати обґрунтованими.

Так, при призначенні ОСОБА_3 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, а саме те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується. Судом ураховано й наявність на утриманні ОСОБА_3 малолітньої дитини, що він щиро розкаявся у вчиненні злочину та активно сприяв розкриттю злочинів.

Із урахуванням ролі ОСОБА_3 у вчиненні злочину, яка є другорядною, а також за наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання, суд дійшов до обґрунтованого висновку про можливість його виправлення у більш коротший строк, ніж передбачено санкцією ч.3 ст. 307 КК України та без конфіскації майна.

Належним чином умотивувавши своє рішення, місцевий суд знайшов за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Призначене засудженим покарання є необхідним й достатнім для їх виправлення, підстав вважати його невиправдано м`яким немає і доводи прокурора висновків суду у цій частині не спростовують.

Аргументи прокурора про те, що суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки не призначив ОСОБА_3 додаткове покарання у виді конфіскації майна, пославшись на ст. 69 КК України, а не на ст. 77 КК України, не заслуговують на увагу.

Так, у мотивувальній частині вироку суд виклав докладні мотиви щодо застосування ст. 69 КК України та призначення йому покарання без конфіскації майна.

Крім того, суд апеляційної інстанції перевіряв доводи прокурора та захисника, аналогічні доводам касаційного подання та касаційної скарги. Належним чином умотивувавши своє рішення, суд апеляційної інстанції залишив їх доводи без задоволення. З таким рішенням погоджується й колегія суддів Верховного Суду України.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання прокурора та касаційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора м. Києва та касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2008 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – без зміни.