Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 16 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на судові рішення щодо ОСОБА_5,

вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 2 липня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимого,

останнього разу 7 квітня 2005 року за

ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення

волі на строк три роки,

засуджено за ч. 2 ст. 140 КК України (1960 р.) до позбавлення волі на строк три роки, за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки, за ч. 1 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років, за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк вісім років, ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років з конфіскацією ? частини майна, ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до призначеного покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено покарання – позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією ? частини майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до призначеного покарання частково приєднано покарання за попереднім вироком від 31 серпня 2000 року, та визначено ОСОБА_5 остаточне покарання – позбавлення волі на строк вісім років і шість місяців з конфіскацією ? частини майна.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 8 грудня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів за наступних обставин.

У ніч з 1 на 2 листопада 1999 року ОСОБА_5, перебуваючи на території підсобного господарства, що на АДРЕСА_1, таємно викрав кобилу вартістю 1500 грн., яка належала ОСОБА_6

У період часу з 1 по 4 грудня 1999 року ОСОБА_5, перебуваючи на подвір’ї ОСОБА_7, що на АДРЕСА_2, з сараю таємно викрав її майно на загальну суму 300 грн.

Восени 2004 року ОСОБА_5, перебуваючи в лісосмузі, що поблизу смт. Чаплинка, придбав дикорослі кущі коноплі, які переніс до свого помешкання за адресою АДРЕСА_3 де зберігав без мети збуту. 16 квітня 2008 року під час обшуку домоволодіння ОСОБА_5 працівниками міліції було виявлено та вилучено вказаний наркотичний засіб вагою 12.7 г.

13 серпня 2008 року близько 1-ї год. ОСОБА_5, будучи в стані алкогольного сп’яніння, перебуваючи в центі зазначеного селища біля кафе-бару "Бістро", що на вул. Радянській, із застосуванням насильства, яке було небезпечним для життя та здоров’я потерпілої, вчинив розбійний напад на ОСОБА_8, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

13 серпня 2008 року близько 5 год. ранку ОСОБА_5, будучи у стані алкогольного сп’яніння, перебуваючи в районі автостанції, із застосуванням насильства, яке було небезпечним для життя та здоров’я потерпілої, вчинив розбійний напад на ОСОБА_9, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Того ж дня, близько 5 год. ранку, ОСОБА_5, перебуваючи на території автостанції, з метою збуту придбав у ОСОБА_10 особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс вагою в перерахунку на суху речовину 16, 1 г.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. На думку прокурора, суд неправильно призначив засудженому покарання за ч. 4 ст. 70 КК України. Крім того, призначене покарання не відповідає тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок невиправданої м’якості.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Сорокіної О.А., яка частково підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинів ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і в касаційному поданні прокурора не оспорюється.

Дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 кваліфіковано правильно, що також не заперечуються прокурором.

Посилання прокурора на неправильність застосування кримінального закону при призначенні засудженому покарання за ч. 4 ст. 70 КК України є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 засуджений за двома епізодами вчинення таємного викрадення чужого майна в 1999 році. За таких обставин суд обґрунтовано, враховуючи те, що ці злочини ним були вчинені до постановлення попереднього вироку призначив йому покарання із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України.

Покарання ОСОБА_5 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, особи засудженого, обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання та є необхідним й достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів. Тому доводи прокурора про невиправдану м’якість призначеного покарання є безпідставними.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для зміни чи скасування судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів вважає, що в задоволенні подання має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області залишити без задоволення, а вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 2 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 8 грудня 2009 року щодо засудженого ОСОБА_5 без зміни.