Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015

у справі № 0870/9577/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроінвест 08"

до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за період з 01.06.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт від 18.08.2012 № 339/22/35834331, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року на 247 875 грн., за липень 2010 року на 27 829 грн., за вересень 2010 року на 664 481 грн., за жовтень 2010 року на 691 573 грн., за листопад 2010 року на 504 417 грн., за грудень 2010 року на 319 166 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року на 163 233 грн., за лютий 2011 року на 680 009 грн., за березень 2011 року на 1 040 грн., за квітень 2011 року на 123 106 грн., за травень 2011 року на 530 961 грн., за червень 2011 року на 252 640 грн.

Висновки перевірки ґрунтуються на наявності розбіжностей податкової звітності контрагентами позивача та звітністю позивача, відсутністю реальності господарських операцій та визначення деяких правочинів нікчемними.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012 № 0000732303, яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування на 4 206 330,00 грн., та штрафні санкції у розмірі 2 103 165,00 грн.

Позивач з урахуванням зменшення розміру позовних вимог вважає неправомірним податкове повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 4 206 212,36 грн., та нарахування штрафних санкцій у розмірі 2 103 106,18 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що у позивача за перевіряємий період були господарські правовідносини з наступними контрагентами: ТОВ "Пролог Буд Сервіс", ТОВ "Стальконструкція-103", Головним управлінням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Запорізькій області, ПП "Транспромліс", СП "Вільнянська дільниця водовідведення КП "Облводоканал" ЗОР, ПП "ЕЦ "Промбудмонтаж", Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області, ТОВ "Південний електроремонтний завод", ВАТ "Завод ім. Фрунзе", ТОВ "Український сертифікаційний центр", ТОВ "Інком Плюс", ТОВ "Майно-Сервіс", ПП "Кліма Тек", ПП "Фотоком", ТОВ "ТРП "АЗИМУТ", ТОВ "АПГК "Дніпровська", Державно-корпоративним проектно-вишукувальним інститутом "ДніпроАгроПроект", ТОВ "Три Тон", ТОВ "Грейфілд Трейд", БМК "Рассвет", Запорізькою торгово-промисловою палатою, КП "ГТК "Придеснянський Чернігівської області Ради", ПП "Алекс і Алекс БМГ", ПП "Інтерпроект-Інжиніринг", ТОВ "Моноліт-89", ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Лабор-Технік", ТОВ "Магирус", ТОВ "Технопласт", ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", Філія "Відділення ПАТ Проминвестбанк в м. Запоріжжя", ТОВ "Електртехмаш", ПП "Ріверстрой", ТОВ "Південна Промислова Компанія", ТОВ "Компрессор Інтернешнл", ТОВ "Стальконтструкція-124", ТОВ "Лєкі-Агро", ПП "Термдистилляція", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Вісмут", ВАТ "Проектний інститут "Запорізький промбудпроект", ПП "Запорізький АСТ "Космос", ТОВ "СТ Транс", СФГ "Анна", ТОВ "Запоріжметгруп", ТОВ "Агротрейд", ТОВ "Укрпромвентеляція", ТОВ "Агро світ 2000", ТОВ "Техенергохім", ТОВ "НВО "Інженер".

В судовому порядку встановлено, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами та документами податкової звітності, зокрема договорами, додатковими угодами, видатковими накладними, рахунками, актами, товарно-транспортними накладними, податковими накладними. Факт оплати товару, робіт (послуг) відповідачем також не спростовується.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем правомірно на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222- 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .