Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 10 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Харківської області, касаційною скаргою адвоката ОСОБА_1, подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, та скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 травня 2009 року щодо обвинуваченого та на окрему ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 травня 2009 року щодо адвоката ОСОБА_1,

ухвалою апеляційного суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, повернуто на додаткове розслідування.

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні з корисливих мотивів умисного вбивства ОСОБА_3 за таких обставин.

ОСОБА_2, проживаючи в комунальній квартирі разом із своєю дружиною та тещею - ОСОБА_5, мав бажання покращити свої житлові умови.

У серпні 2007 року після смерті ОСОБА_4- дружини ОСОБА_3 та сестри тещі обвинуваченого, між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виник цивільно-правовий спір з приводу спадщини померлої, а саме приватного будинку АДРЕСА_1.

Будучи зацікавленим у вирішенні цього спору на користь ОСОБА_5 і обуреним поведінкою ОСОБА_3, який, за переконанням обвинуваченого, схиляв свідків до дачі у суді завідомо неправдивих показань, та, вважаючи, що він мав право проживати зі своєю дружиною у зазначеному будинку, ОСОБА_2 вирішив з користі вбити ОСОБА_3

З цією метою він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, близько 3-ї години 27 червня 2008 року прийшов до вказаного домоволодіння, розбив вікно, через яке проник у будинок, де на кухні зіткнувся з ОСОБА_3

Реалізуючи свій умисел на вбивство ОСОБА_3 з користі, ОСОБА_2 заздалегідь заготовленим ножем завдав останньому удар у живіт, а потім наздогнав потерпілого, який намагався втекти, на веранді і завдав йому чисельних ножових поранень спини та шиї, від яких той помер на місці події.

Розглядаючи справу в судовому засіданні, апеляційний суд дійшов висновку про неповноту і неправильність досудового слідства у справі та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, і направив справу на додаткове розслідування.

Зокрема, суд в ухвалі зазначив, що органом досудового слідства:

- порушено право обвинуваченого ОСОБА_2 на захист, яке полягало в тому, що захист його інтересів здійснював адвокат ОСОБА_1, який був допитаний по цій же справі як свідок і ця обставина, відповідно до вимог ст. 61 КПК України, виключала його участь у справі як захисника;

- посилання на показання ОСОБА_2 про обставини вбивства ОСОБА_3, які обвинувачений давав у період з 28 до 30 червня 2008 року, як на доказ його винуватості, є завідомо неспроможними з огляду на те, що вони не узгоджуються з даними, які містяться у матеріалах справи щодо вказаного ним знаряддя вбивства, пози потерпілого, у якій він залишив його після вбивства;

- не встановлено обставин заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень кінцівок та грудної клітини;

- час настання смерті потерпілого встановлений на підставі висновку судово-медичної експертизи від 7.08.2008 року, правильність якого викликає сумнів;

- в обвинувальному висновку, всупереч вимогам ч.2 ст. 223 КПК України, не зазначено результати перевірки доводів ОСОБА_2, наведених ним на свій захист, про обмову себе в умисному вбивстві внаслідок застосування щодо нього недозволених методів слідства;

- зроблено висновок про відсутність даних про застосування щодо ОСОБА_2 фізичного насильства у той час, як показання обвинуваченого про це підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та висновками експертиз;

- допущено й інші порушення, зокрема, огляд місця події проведено особою, яка не була включена до складу слідчої групи, постанова слідчого про відмову у задоволенні клопотання захисника про закриття кримінальної справи є непереконливою, протоколи допитів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9. є копіями, що викликає сумнів у їх достовірності.

Також судом винесено окрему ухвалу, якою звернуто увагу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Харківської обласної колегії адвокатів на порушення вимог кримінально-процесуального закону і норм адвокатської етики адвокатом ОСОБА_1

Підставами для цього зазначено те, що адвокат, як свідок, добровільно давав показання у даній справі про обставини, які стосувалися пред’явленого ОСОБА_2 обвинувачення, застосування щодо останнього недозволених методів слідства, а також належним чином не реагував на допущені органом досудового слідства порушення кримінально-процесуального закону при проведенні відтворення обстановки і обставин події з участю обвинуваченого, що також є порушенням його права на захист.

У касаційному поданні порушується питання про скасування ухвали про направлення справи щодо ОСОБА_2 на додаткове розслідування з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки ті питання, на які є посилання в ухвалі, суд мав можливість вирішити в судовому засіданні, не направляючи справу на додаткове розслідування.

У касаційний скаргах:

- захисник ОСОБА_1 посилається на те, що суд, не усунувши його від участі у справі в порядку, передбаченому ст. 61-1 КПК України, дійшов неправильного висновку щодо порушення права обвинуваченого на захист. За доводами його касаційної скарги, суд, визнавши здобуті під час провадження дізнання та досудового слідства докази недопустимими, повинен був постановити щодо ОСОБА_2 виправдувальний вирок, а не повертати справу на додаткове розслідування. Вважає, що він як захисник ОСОБА_2 здійснював захист інтересів останнього відповідно до вимог кримінально-процесуального закону. Ставить питання про скасування ухвали про направлення справи на додаткове розслідування, а також окремої ухвали щодо нього з направленням справи на новий судовий розгляд;

- обвинувачений ОСОБА_2 висловлює аналогічні доводи та прохання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Ковтун Н.Я., яка частково підтримала касаційне подання та просила виключити з ухвали посилання суду на оцінку доказів по справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні та скаргах доводи, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України і роз’яснень, що містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24.10.2003 року "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" (v0008700-03) та №2 від 11.02.2005 р. "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування", порушеннями, які унеможливлюють подальше провадження у кримінальній справі і тягнуть безумовне повернення її на додаткове розслідування, є порушення під час досудового слідства права обвинуваченого на захист, у тому числі порушення вимог ст. 61 КПК України, а також інші порушення КПК України (1001-05) , які можуть перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу та постановити по ній законне та обґрунтоване рішення.

З огляду на ці вимоги закону, судом було прийнято правильне рішення про повернення справи на додаткове розслідування, оскільки з її матеріалів видно, що адвокат ОСОБА_1 був допущений 28 червня 2008 року захисником ОСОБА_2 З участю цього захисника було допитано ОСОБА_2 як підозрюваного, проведено з ним відтворення обстановки та обставин події. При його допиті 30 червня 2008 року як обвинуваченого він дав показання про те, що обмовив себе у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3 внаслідок застосування до нього недозволених методів слідства. За цими доводами було порушено кримінальну справу по факту заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 співробітниками міліції Фрунзенського РВ ГУ МВС України у Харківській області. Під час розслідування даної справи адвокат ОСОБА_1 3 липня 2008 року погодився дати показання як свідок, і у протоколі його допиту власноручно виклав зміст розмови з ОСОБА_2 щодо пред’явленого останньому обвинувачення у вбивстві, застосування до нього недозволених методів слідства; зазначав про порушення органом досудового слідства вимог закону при проведенні відтворення обстановки і обставин події з участю обвинуваченого, при цьому вказував на те, що він з тактичних міркувань не відобразив у протоколі цієї слідчої дії суть даних порушень. Крім того, викладаючи обставини свого спілкування з дружиною та тещею підзахисного, ОСОБА_1 як свідок давав показання про те, що в ніч з 26 на 27 червня 2008 року ОСОБА_2 був вдома, тобто зазначав про алібі свого підзахисного на період убивства ОСОБА_3

За таких обставин суд обґрунтовано визнав, що оскільки адвокат ОСОБА_1 добровільно як свідок давав показання про застосування до ОСОБА_2 недозволених методів слідства, а також про обставини, які безпосередньо стосувалися пред’явленого йому обвинувачення, цей адвокат після його допиту як свідка 3 липня 2008 року, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 61 КПК України, не міг бути захисником ОСОБА_2

Таким чином, судом правильно поставлено питання перед органами досудового слідства про порушеннями ними ст. 61 КПК України, що призвело до порушення права ОСОБА_2 на захист, що є безумовною підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

Разом з тим, усупереч роз’ясненням, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.2005 р. "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" (va002700-05) , відповідно до яких у рішенні про повернення справи на додаткове розслідування суд не вправі наперед вирішувати питання про формулювання й обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу чи переваги одних доказів перед іншими, а також вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці в ході додаткового розслідування, суд безпідставно вдався до оцінки доказів щодо мотиву, знаряддя, часу, обставин вбивства, достовірності показань ОСОБА_2, даних ним на початку досудового слідства, та оцінки постанови слідчого від 30 грудня 2008 року.

Тому зазначені посилання суду на оцінку доказів по справі підлягають виключенню з ухвали про повернення справи на додаткове розслідування.

Без достатніх підстав суд постановив щодо ОСОБА_1 окрему ухвалу, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 61-1 КПК України ініціювати усунення захисника від участі у справі мав слідчий, а не сам адвокат. Та обставина, що він у протоколі його допиту як свідка від 3 липня 2008 року давав показання про порушення (на його думку) вимог кримінально-процесуального закону при проведенні відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_2 від 30 червня 2008 року, однак не зазначив про це у самому проколі вказаної слідчої дії, не може свідчити, що тим самим захисник завідомо знехтував своїми обов’язками щодо своєчасного виявлення допущених органом досудового слідства порушеннь, як про це зазначається у окремій ухвалі.

За таких обставин окрема ухвала підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Харківської області, касаційні скарги адвоката ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 травня 2009 року, якою кримінальну справу щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого п.6 ч. 2 ст. 115 КК України, повернуто прокурору для провадження додаткового розслідування, змінити: виключити з даної ухвали посилання суду на оцінку достовірності показань ОСОБА_2, даних ним на початку досудового слідства, доказів по справі щодо мотиву, знаряддя, часу, обставин вбивства та оцінку постанови слідчого від 30 грудня 2008 року з визнанням їх суперечливими, непереконливими і недопустимими.

У решті зазначену ухвалу залишити без зміни.

Окрему ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 18 травня 2009 року щодо адвоката ОСОБА_1- скасувати.