Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 10 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2008 року щодо ОСОБА_4

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що на

підставі ст. 89 КК України судимості не має,

засуджено за ч.4 ст. 191 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком 1 рік; за ч.1 ст. 201 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди; за ч.1 ст. 209 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком 1 рік з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом; за ч.3 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов’язків, відповідно до п.п.2,3 ст. 76 КК України.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_4 не переглядався.

ОСОБА_4 засуджено за те, що він, за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, у період з липня 2007 року по січень 2008 року, вчинив привласнення чужого майна, яке було йому ввірене, у великих розмірах на загальну суму 89670 грн; укладав угоди з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів; контрабанду, тобто переміщення товарів через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю, у великих розмірах; використав завідомо підроблені документи.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_4 та доведеності його вини у вчиненні злочинів, вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, через неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м’якості.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Вергізової Л.А., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Як передбачено ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

В обґрунтування рішення про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням суд послався на те, що він вчинив злочин невеликої тяжкості та тяжкі умисні злочини, пом’якшуючу покарання обставину - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, його посередню характеристику за місцем проживання.

Колегія суддів вважає, що суд фактично не врахував тяжкість вчинених ОСОБА_4 злочинів, оскільки з чотирьох злочинних діянь, за які його засуджено, три відносяться до категорії тяжких (ч.1 ст. 201, ч.1 ст. 209, ч.4 ст. 191 КК України), злочинами заподіяна шкода державним інтересам у великих розмірах, яка не відшкодована.

Необгрунтованим також є висновок суду про визнання обставиною, яка пом’якшує покарання ОСОБА_4, його щире каяття у вчиненні злочинів.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України, обставиною, яка пом’якшує покарання винного, може бути визнане щире каяття, яке припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини, бажанні виправити ситуацію, відшкодувати шкоду, готовності нести кримінальну відповідальність тощо.

У вироку суду не наведені дані, які б свідчили про таку поведінку ОСОБА_4, а з матеріалів справи вбачається, що на досудовому слідстві він не визнав вину у вчиненні злочинів, порушив обрану слідчим підписку про невиїзд, ухилявся від явки до органів слідства, перебував у розшуку, у зв’язку з чим йому було змінено запобіжний захід на взяття під варту.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням є необгрунтованим.

Також суд не дотримався вимог ст. 70 КК України при призначені ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів. Так, за ч.4 ст.191 та за ч.1 ст. 209 КК України суд призначив ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права займатись підприємницькою діяльністю строком 1 рік. При визначенні йому остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст. 70 КК України, суд застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, який не може бути застосований до однакових за видом та розміром як основних, так і додаткових покарань, якщо вони призначаються не в максимальному розмірі. Крім того, за сукупністю злочинів суд взагалі не встановив ОСОБА_4 строк додаткового покарання у виді позбавлення права займатись підприємницькою діяльністю.

При призначенні ОСОБА_4 покарання за окремі злочини суд застосував також спеціальну конфіскацію за ч.1 ст. 201 КК України - конфіскацію предметів контрабанди, а за ч.1 ст. 209 КК України - конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, а при призначенні йому покарання за сукупністю злочинів не застосував спеціальну конфіскацію, призначену за окремі злочини, і не навів будь-яких мотивів такого рішення.

Зазначене свідчить, що суд неправильно застосував кримінальний закон, тому вирок щодо ОСОБА_4 необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, під час якого необхідно розглянути справу відповідно до вимог закону та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Якщо при новому розгляді справи вину ОСОБА_4 буде доведено, обсяг обвинувачення не буде змінено і не будуть встановлені інші обставини, які можуть істотно вплинути на міру покарання, то обране ОСОБА_4 покарання з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України слід вважати м’яким.

Керуючись ст.ст.394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Кіровоградської області щодо ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2008 року щодо ОСОБА_4 скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.