Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 січня 2009 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого вироком Луганського обласного суду від 16 жовтня 1998 року за ч.3 ст. 142, п.п. "а", "і" ст. 93 КК України на дев’ять років позбавлення волі,

засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на п’ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки. Згідно зі ст. 76 КК України його зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої системи, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої системи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2010 грн. та моральної – 1000 грн.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 вересня 2008 року приблизно о 23 год. в міському сквері біля Драматичного театру по пр. Леніна в Жовтневому районі м. Маріуполя ззаду підійшов до ОСОБА_2 й шляхом ривка з її лівої руки повторно відкрито заволодів її мобільним телефоном "Нокіа N 76" вартістю 1895 грн., в якому знаходилася карта пам’яті вартістю 60 грн., сім – карта оператора мобільного зв’язку "Київстар" вартістю 25 грн. та грошові кошти на рахунку у сумі 30 грн., спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2010 грн.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на безпідставність звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до закону ст. 75 КК України може бути застосована в тому разі коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. При цьому таке рішення суд повинен належним чином умотивувати.

Ці вимоги закону судом першої інстанції не враховані при постановленні вироку щодо ОСОБА_1

Зокрема, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд послався на те, що засуджений за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в диспансерах м. Маріуполя не перебуває та взяв до уваги щире каяття ОСОБА_1, яке визнав обставиною, що пом’якшує покарання.

Однак зазначені обставини суд першої інстанції належним чином не перевірив та з достатньою переконливістю не мотивував недоцільність відбування покарання засудженим.

Зокрема, за змістом ст. 66 КК України щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалась. Даних про таку оцінку ОСОБА_1 своїх дій в матеріалах справи немає, оскільки, визнаючи винуватість, він не вживав заходів для відшкодування заподіяної потерпілій матеріальної шкоди.

Врахування судом характеризуючих особу ОСОБА_1 даних є формальним, оскільки, як убачається з матеріалів справи, після відбуття ним покарання за попереднім вироком та звільнення з місць позбавлення волі 30 січня 2007 року він невдовзі, 29 вересня 2008 року, знову вчинив новий тяжкий злочин.

Виходячи з наведеного, колегія суддів касаційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не відповідає тяжкості вчиненого злочину та не сприятиме виправленню засудженого і попередженню нових злочинів, а тому погоджується з доводами прокурора про безпідставність застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК України, у зв’язку із чим вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд через м’якість призначеного засудженому покарання.

При новому розгляді кримінальної справи суд має ретельно перевірити зібрані в справі докази, дати їм належну оцінку і при доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину призначити йому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити .

Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 січня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд іншим суддею.